Умберто Еко - Маятник Фуко

Що й сказати, Казобоне, можливо, мені ліпше було тоді розповісти йому правду, але в наших краях люд упертий і не ступить і кроку назад.

Я вам пишу, адже якщо я зумів знайти вашу адресу, її може знайти й Де Анджеліс: якщо він з вами сконтактується, ви принаймні знатимете, якої лінії тримався я. Але оскільки ця лінія не видається мені вірною, можете все йому розповісти, якщо визнаєте це за краще. Мені соромно, пробачте, я почуваю себе співучасником і шукаю якоїсь хоча б трохи достойної причини, аби виправдатись, але не знаходжу. Це все, либонь, через моє селянське походження, ми, селюки, паскудний народ.

Вся ця історія — як кажуть німці — unheimlich [68] unheimlich — нім., тут: прежахлива. .

Ваш Якопо Бельбо .

Цей лист мене стурбував. Не через страх, що мене шукатиме Де Анджеліс, — куди там, в іншій півкулі, — а з більш невловимих причин. В ту мить я подумав: мене дратує те, що до мене сюди рикошетом повертається світ, який я залишив. Тепер я розумію, що мене схвилювало ще одне плетиво подібностей, натяк на аналогію. Як інстинктивна реакція у мене з’явилась думка, що мені було неприємно знов дізнатися, що Бельбо далі плекає свої вічні золоті верби. Я вирішив усе забути й не згадав Ампаро про цей лист.

Мені допоміг другий лист, що його Бельбо надіслав через два дні, аби мене заспокоїти.

Історія з медіумом закінчилась цілком звичайно. Інформатор поліції розповів, що полюбовник дівчини був замішаний у зведення рахунків через партію наркотиків, яку він продав у роздріб замість передати її чесному оптовикові, що за неї уже заплатив. У тому середовищі такі речі не схвалюють. Аби врятувати шкуру, він випарувався. Зрозуміло, що свою коханку він забрав із собою. Нишпорячи серез газет, які залишилися у їхньому помешканні, Де Анджеліс знайшов часописи типу ‘Пікатріксу’, де низку статей було яскраво підкреслено червоним олівцем. Одна з них стосувалася скарбу тамплієрів, інша — розенкройцерів, які мешкали у замку чи то в печері, чи дідько знає де, і там було написано « post 120 annos patebo », до того ж вони йменувалися тридцять шість невидимих. Отож, для Де Анджеліса все було зрозуміло. Медіум годувалася цією літературою (якою годувався й полковник), а відтак виштовхувала її з себе під час трансу. Справу було закрито і передано до відділу боротьби з торгівлею наркотиками.

Лист Бельбо був переповнений полегшенням. Пояснення Де Анджеліса здавалося найбільш ощадливим.

Того вечора у перископі я говорив собі, що насправді події відбувалися зовсім по-іншому: авжеж, медіум цитувала щось, що почула від Арденті, але цього не було у часописах і цього ніхто не мав знати. У середовищі Пікатріксу був хтось, хто прибрав полковника, аби примусити його замовкнути, і цей хтось зорієнтувався, що Бельбо має намір розпитати медіума, й усунув її. Відтак, щоб збити слідство зі сліду, він прибрав також її коханця і звелів інформаторові поліції розповісти історію про втечу.

Все було просто, якщо існував План. Але хіба він міг існувати, якщо ми його вигадали багато часу опісля? Хіба можливо, щоб дійсність не лише перевершила вигадку, а й передувала їй, точніше, йшла у неї попереду, аби виправити шкоду, до якої ця вигадка призведе?

І все ж тоді, в Бразилії, цей лист викликав у мене зовсім інші думки. Я радше знову відчув, що якась одна річ була схожа на іншу. Я думав про подорож до Байї і один з пополуднів присвятив на те, щоб обійти книгарні та крамниці з предметами культу, чого я ще до цього часу не зробив. Я знайшов начебто таємні крамнички та ярмарки, переповнені статуями та ідолами. Я придбав перфумадореш богині Єманжа, містичні димові палички з різким запахом, патички ладану, балончики солодкуватої рідини з етикеткою «Святе Серце Ісуса», дешеві амулети. І знайшов чимало книг, деякі для віруючих, інші для тих, хто вивчає віруючих, причому всі продавались разом — книги з формулами екзорцизмів, поради Como adivinhar o futuro nа bola de cristal [69] Como adivinharo futuro na bola de cristal — порт.: «Як відгадати майбутнє з кришталевої кулі». та трактати з антропології. А також монографію про розенкройцерів.

Тут усе перемішалося. Сатанічні й мавританські ритуали в Єрусалимському Храмі, африканське чаклунство для люмпен-пролетарів північно-східних провінцій Бразилії, послання з Провену зі своїми сто двадцятьма роками та сто двадцять років розенкройцерів.