Умберто Еко - Маятник Фуко

«Атож, будь ласка», мовив Бельбо. «Продовжуймо».

«Отже. Як усім відомо, за два дні до того, як Філіп видає наказ про арешт, і за місяць до його виконання, стіни Храму в невідомому напрямку покидає віз із сіном, запряжений волами. Про це говорить також Нострадамус в одній зі своїх центурій…» Пін знайшов відповідну сторінку свого рукопису:

«Віз із сіном — то легенда», сказав я, «і я б не вважав Нострадамуса великим авторитетом в історіографії…»

«Люди, старші од вас, пане Казобон, вірили у багато пророкувань Нострадамуса. З іншого боку, я не настільки наївний, щоб вірити в історію з возом буквально. Це символ. Це символ очевидного і безперечного факту, що, знаючи про арешт, Жак де Моле передає командування і таємні інструкції своєму небожеві, графові де Боже, який стає таємним главою такого ж таємного Храму».

«Про це згадують історичні документи?»

«Офіційну історію», гірко посміхнувся полковник, «пишуть переможці. Згідно з офіційною історією такі люди, як я, не існують. Ні, за історією з возом стоїть щось інше. Таємне ядро переноситься в якусь тиху місцину і звідти починає будувати свою підпільну мережу. І з цього очевидного факту я розпочав свої пошуки. Уже віддавна, ще перед війною, я часто запитував себе, куди могли подітися ці героїчні братчики. Вийшовши на пенсію, я остаточно вирішив шукати якогось сліду. Саме тому, що втеча возу відбулась у Франції, там я й мав шукати місце першого зібрання підпільного ядра. Де саме?»

Він явно мав театральний талант. Ми з Бельбо бажали дізнатися — де? І не вигадали нічого ліпшого, ніж сказати: «Де ж?»

«Зараз скажу. Де народилися тамплієри? Звідки родом Гуґо де Паен? З Шампані, з околиць Труа. І в Шампані править Гуґо Шампанський, який через кілька літ, 1125 року, пристає до них у Єрусалимі. Відтак повертається додому, а тоді, як виглядає, встановлює стосунки з абатом Сіто і допомагає йому розпочати у його монастирі тлумачення і переклад якихось гебрейських текстів. Подумати тільки, рабинів Верхньої Бургундії запрошують до Сіто білі бенедиктинці, бенедиктинці святого Бернарда, щоб вивчати якісь там тексти, що їх Гуґо знайшов у Палестині. І Гуґо офірує ченцям святого Бернарда ліс у Бар-сюр-Обі, де буде зведене абатство Клерво. І що ж робить святий Бернард?»

«Починає підтримувати тамплієрів», сказав я.

«А чому? Чи ви знаєте, що він зробив тамплієрів могутнішими від бенедиктинців? Що він заборонив бенедиктинцям одержувати в подарунок землі і будівлі, дозволяючи натомість це тамплієрам? Ви ніколи не бачили Східного Лісу поблизу Труа? Це щось неосяжне, один маєток за іншим. А тим часом у Палестині лицарі не воюють, ви це знаєте? Вони влаштовуються у Храмі й замість того, щоб різати мусульман, заводять із ними дружбу. Входять у контакт з їх утаємниченими людьми. Загалом, святий Бернард, з фінансовою підтримкою графів Шампанських, створив орден, який у Святій Землі зійшовся з арабськими та єврейськими таємними сектами. Невидиме керівництво планує хрестові походи так, щоб орден міг існувати, а не навпаки, і закладає мережу влади, яка не підлягає королівській юрисдикції… Я не людина науки, я людина дії. Замість того, щоб робити різні здогади, я зробив те, чого не зробили численні балакучі вчені. Я подався туди, звідки походять тамплієри і де впродовж двох сторіч була їхня твердиня, де вони почували себе, як риба у воді…»

«Генсек Мао каже, що революціонер має почувати себе серед народу, як риба у воді», мовив я.

«Браво вашому генсекові. Тамплієри, які готували революцію величнішу, ніж та, якої прагнуть ваші косаті комуністи…»

«Вони вже не носять кісок».

«Не носять? Тим гірше для них. Тамплієри, як я говорив, не могли не шукати прихистку в Шампані. У Паені? В Труа? У Східному Лісі? Ні. Паен був і є крихітним містечком, а тоді, мабуть, там, щонайбільше, був замок. Труа — це місто, забагато людей короля повсюди. Ліс, який був власністю тамплієрів, був би першим місцем, куди б заглянули королівські стражники, що вони й зробили. Ні, сказав я собі: Провен. Якщо таке місце було, це безсумнівно був Провен!»