Умберто Еко - Маятник Фуко

КАЗОБОН— французький філолог і ерудит Ісаак Казобон (1559–1614) піддав текстуальній критиці відомий твір Corpus Hermeticum, який вважали твором стародавніх єгиптян, і довів, що цей твір не міг бути написаний раніше, ніж у перші сторіччя після Різдва Христового.

КУНДАЛІНІзмій — в індійській тантричній філософії ім’я міфічного змія Шіви, джерело сексуальної та духовної енергії.

ЛУЛЛІЙ Раймунд(каталан. Лулл; бл. 1235–1315) — видатний каталанський філософ, богослов, поет. Досягши тридцятилітнього віку, змінив життя блискучого придворного поета на рясу ченця-францісканця. За легендою, помер як проповідник-мученик у Пн. Африці. Був неперевершеним знавцем юдейського й мусульманського богослов’я (один із родоначальників європ. арабістики). Писав переважно по-каталанському й по-арабському. Розробляв методи моделювання логічних операцій, витворив першу «логічну машину» (гол. твір на цю тему — Ars Magna, «Велике Мистецтво»), тож його вважають одним із попередників комбінаторних методів у логіці.

ЛУРІЯ Їцхак(1534–1572; «Святий Лев») — творець одного з осн. напрямків кабали (т. зв. луріянська кабала). Жив у Св. Землі. У своєму вченні Їцхак Лурія використовує три кабаліст. поняття, значною мірою пов’язані з космогонією: цімцум (скорочення), швірат гакелім (розбиття посудин) і тіккун (направа). Цімцум — це власновільне скорочення Божеств, начала, яке раніше заповнювало ввесь простір усесвіту; Бог «скорочує» самого себе, щоб дати місце матеріальному світові. Розбиття посудин — катастрофа, яка полягала в тому, що посудини, які проводили в цей світ Божественне світло, тотожне добру, не витримали напруження й розбилися; світло розсипалося іскрами, і у світ проникла темрява, тобто зло. Щоб світ став царством добра, доконечним є тіккун — направа розбитих посудин і збирання розсипаних іскор, що є завданням людини.

МАНУЦІО: Альдо Мануціо (1449–1515) — італ. гуманіст, друкар, видавець. З 1494 провадив друкарню у Венеції; видавав переважно твори грецьких і римських класиків, званих «альденами»; ввів до друку курсиви; його видавництво було зразком досконалости видавничої та друкарської справи. Вперше почав видавати видавничі каталоги з цінами.

МАЧУ-ПІКЧУ— руїни міста інків (XV–XVI ст.) у Перу, на північний захід від Куско; місто було збудоване у вигляді гірської твердині; залишилися руїни храмів (зокр., Сонця), палаців та ін. споруд.

МЕНГІР(від бретон. men — камінь і hir — довгий) — мегалітична споруда, великий поздовжній камінь, укопаний у землю (висота від 4 до 20 м), пов’язаний, зокр., з культом мертвих; менгіри походять переважно з неоліту або з початкової епохи бронзи, стоять поодиноко або в формі кола чи «алеї».

МЕТАТРОН— найбільший із ангелів євр. міфології. Іноді ототожнюється з архангелом Михаїлом або з Енохом після того, як Бог забрав його на небеса. Ім’я «Метатрон» означає з грецької «той, хто стоїть найближче до престолу Бога»; цього ангела називають також «ангелом великої ради». Символом Метатрона є шестираменна зірка — стародавній знак євреїв, т. зв. «щит Давида».

МІТРА— ірансько-вавилонське божество сонця. У Греції культ Мітри почав поширюватися в епоху еллінізму, а в II і III ст. н. е. запанував у цілій Римській Імперії, конкуруючи з раннім християнством, маючи з ним багато спільного і впливаючи на нього.

МУ(Континент Му) — міфічний континент, який нібито існував у районі теперішньої Полінезії.

НОТАРІКОН— абревіатура або тлумачення слова як абревіатури (в давній і традиційній євр. літ-pi). Герменевтичний Нотарікон у сер. віках особливо був поширений у кабалі. Напр., перше слово Біблії БР’ЙШТ (бе-решіт, «на початку») розкривається як бараракія, іерец, штат, йам, тгом — «Він сотворив твердь, землю, небеса, море, безодню». Слово «амінь» — ’МН (амен) — ’ель мелех нееман (Бог — вірний Цар).

ОХРАНА— поточна назва таємної політичної поліції в царській Росії (1866–1917); гол. завдання — боротьба з рев. рухом, один із гол. методів — провокація.

ПЛЕРОМА(гр. «повнота») — термін ортодоксальної і, особливо, єретичної християнської містики, а також гностицизму. В ост. плерома — це сукупність повного числа (напр., тридцяти) еонів, у яких до кінця розгортає себе верховна первоістота. Виникнення матер. світу пов’язується з падінням останнього еону — Софії; відкуплення Софії буде й поверненням її у Плерому.

ПСИХОПОМП(гр., досл. «провідник душ») — у грецькій міфології: той, хто веде душі померлих у потойбічний світ (зокрема, так називали Гермеса або Харона).