Умберто Еко - Маятник Фуко

АВАЛОН— у кельтській міфології «острів блаженних», земний рай, острів, який існує «десь на заході, острів яблук», скляний острів, куди фея Морґана перенесла смертельно пораненого короля Артура. Згодом Авалон ототожнювали також із місцевістю, де розташоване старовинне абатство Ґластонбері (пд. — зх. Англія).

АЄРС-РОК— гігантський моноліт у Центр. Австралії (бл. 300 м), який змінює свій колір залежно від пори дня; священне місце для аборигенів (наскельні малюнки).

АНТОНІНИ— династія римських імператорів у 96-192 рр. н. е.; найславніші — Траян, Адріян та Марк Аврелій. Епоха Антонінів — остання епоха відносного миру і добробуту в межах Римської Імперії.

АРХОНТИ(гр. проводарі, вожді, правителі) — у гностицизмі: злі сили, створені Деміургом, які керують світом.

АСАСИНИ(нізарити; від ар. хашішін — ті, що вживають гашиш) — європ. назва членів таємної шиїтської секти ісмаїлітів (1090–1272), що була поширена на Бл. Сході. Застосовували проти своїх противників терор і скритовбивства, підкорялися надзвичайно суворій дисципліні, були фанатично віддані своїм зверхникам. У Європі слово «асасин» надовго засоціювалося з поняттям «убивця».

БЕКОН Френсіс(1561–1626) — видатний англ. філософ Нового Часу, природник, правник, державний діяч, «великий методолог». Син коронного достойника, вчився в Кембріджі, відбув дипломатичну практику в Парижі, потім розпочав правничу кар’єру, з 1595 — член парламенту, з 1604 — дорадник короля з питань права, з 1618 — лорд-канцлер і барон of Verulam, у 1621 — віконт of St. Albans. Того ж року втратив усі посади і потрапив до в’язниці за звинуваченням у підкупності. Неподовзі звільнений, провів решту життя у відособленні. У філософії — емпірист і своєрідний матеріаліст, методолог дослідної науки. Осн. твір: Instauratio Magna Scientiarum, другою частиною якого є славнозвісний Новий Органон (1620). В утопічній повісті Нова Атлантида (вид. 1627) — проект державного зорганізування наук. Зображений у цій повісті науково-техн. центр утоп. суспільства — т. зв. «Дім Соломона», який організує й планує наукові дослідження та здійснює технічні винаходи, а також контролює виробництво та природні ресурси країни, — згодом став прообразом для багатьох наукових і ненаукових товариств.

ГЕМАТРІЯ(можл., від гр. геометрія у знач. «числові маніпуляції») — один із способів євр. герменевтики (в т. ч. кабалістичної), який полягає в тлумаченні слова або групи слів за числовим значенням літер, з яких воно складається, або почерез заміну одних літер іншими згідно з певною системою. Гематрія служить також для заміщання числа словом або групою слів, у яких числове значення літер дорівнює заміщуваному числу.

ГЕРМЕС ТРИСМЕГІСТ(гр. «Гермес Тричінайвищий») — божество синкретичної елліністичної релігії, яке виникло внаслідок ототожнення грецького Гермеса з єгипетським богом Тотом. У період пізнього еллінізму його вважали пророком, який передав грекам стародавнє знання єгипетських жерців, і приписували йому ряд писань, що складаються на т. зв. Corpus Hermeticum; найважливіше з цих писань носить назву Pojmandres.

ГЕРМЕТИЗМ— реліг. — філос. течія епохи еллінізму та пізньої античности. Існував у двох видах: «популярному» і «вченому» (Corpus Hermeticum). «Учений» герметизм має песимістичний і гностичний характер. Споконвіку існує божественне світло, або ж верховний «ум». Потому з’являється темрява, або ж матерія — «страшна й похмура, скручена у спіраль і подібна до змії». Верховний ум-логос розділяється внаслідок першої своєї еманації на чотири первинні елементи. Друга еманація божества — ум-деміург — творить із вогню й повітря сім небесних сфер. Відтак спільними зусиллями «логоса» й «ума» твориться космос. Третя еманація верховного божества — перша людина («антропос»); кожна людина безсмертна завдяки душі й розумові і смертна через причетність до послідущої матерії. Спасіння людини — в її пізнанні своєї божеств. істоти («гнозі») та в уподібненні до бога. Після смерти людина очищується від усякого зла («життєвих наростів»), проходячи через сім небесних сфер.

ҐАРАМОНКлод (1480–1561) — французький гравер і друкар, створив ряд друкарських шрифтів, які носять його ім’я.

ҐОЛЕМ(євр., букв, «неоформлене тіло», також «бовдур») — за єврейськими легендами, глиняна (або з іншої матерії) істота, яку створювали деякі рабини за доп. магічного мистецтва. Найбільшу популярність здобула легенда про празького Ґолема, якого створив раббі Єгуда Ліва бен Бецалель (1512–1609). Вважалося, що Ґолема можна оживити, вклавши йому під язик записку з магічною формулою або тетраграматоном; якщо цю записку вийняти йому з рота, він знову стає безживним. Уважався захисником євреїв від переслідувань.