«Нарешті маємо тамплієрів. А я вже хвилювався».
Ми вигладжували План, котрий, неначе м’яка глина, піддавався нашим маячним примхам. Тамплієри відкрили цю таємницю під час безсонних ночей, проведених в обіймах своїх товаришів по сідлі, в пустелі, де дув невблаганний самум. Шматок за шматком вони виривали її у тих, кому була відома сила космічної концентрації Чорного Каменя Мекки, спадку вавилонських магів — адже очевидно, що Вавилонська Вежа була не чим іншим, як спробою, на жаль, надто поспішною і, зрозуміло, невдалою, через зарозумілість її творців, побудувати наймогутніший мегаліт, проте вавилонські архітектори погано зробили розрахунки. Адже, як це показав отець Кірхер, якби вежу добудували до її вершини, вона через свою надмірну вагу призвела б до зміщення земної осі на дев’яносто градусів, а може, й більше, і наша бідолашна земна куля, замість фалічної корони, спрямованої у вишину, зосталась би з безплідним апендиксом, обвислим прутнем, мавп’ячим хвостом, що бовтається внизу, Шехіною, загубленою у запаморочливих безоднях антарктичного Мальхуту, млявим пінгвінячим ієрогліфом.
«Але врешті-решт, яку саме таємницю відкрили тамплієри?»
«Не хвилюйтеся, ми ще до цього дійдемо. На створення світу пішло сім днів. Спробуємо дізнатися».
Земля — це магнітне тіло: фактично, як це відкрили деякі вчені, вона є одним великим магнітом, що знав ще Парацельс коло трьохсот років тому.
(Н. Р. Blavatsky, Isis Unveiled, New York, Bouton, 1877, I, p. XXIII)
Ми спробували й домоглися успіху. Земля — це великий магніт, а сила та напрямок його потоків визначаються також впливом небесних сфер, сезонними циклами, прецесіями рівнодень, космічними циклами. Тому система потоків міняється. Але вона розгалужується, наче волосся, котре, ростучи на всій поверхні черепної коробки, відходить спіраллю від одної точки, що знаходиться на потилиці, там, де воно найбільше опирається гребінцеві. Визначивши цю точку, поставивши у цій точці наймогутнішу станцію, можна опанувати, підкорити, підпорядкувати собі всі теллюричні течії планети. Тамплієри зрозуміли, що таємниця полягала не лише у всесвітній карті потоків, а й у тому, щоб знати критичну точку, Omphalos, Umbilicus Telluris [228] Omphalos — гр.: Пуп. Umbilicus Telluris — лат.: Пуп Землі.
, Пуп Землі, Осереддя Світу, Командний Пункт.
Усі ці алхімічні казки — хтонічне сходження чорного діла, електричне іскріння білого діла — були всього лишень зрозумілими для втаємничених символами цього віковічного прослуховування, остаточним результатом якого повинно бути червоне діло, глобальне знання, неперевершене опанування планетарної системи потоків. Таємниця, справжня алхімічна й тамплієрська таємниця полягала у встановленні Джерела цього внутрішнього ритму, ритму ніжного, жаского й правильного, немов пульсування змія Кундаліні, все ще незнаного у багатьох своїх аспектах, але, безперечно, точного, наче годинник, єдиного справжнього Каменя, який будь-коли падав у вигнання із неба — Великої Матері Землі.
Саме це, зрештою, хотів зрозуміти Філіп Красивий. Звідси злісне наполягання інквізиторів на таємничому поцілункові in posteriori parte spine dorsi [229] in posteriori parte spine dorsi — лат.: у нижній частині хребта.
. Вони хотіли добитися таємниці Кундаліні. Кого там обходила содомія.
«Усе досконало,» промовив Діоталлеві. «А навчившись керувати теллюричними течіями, що з них можна робити? Пиво?»
«Облиште,» сказав я, «невже ви не розумієте значення такого відкриття? Поставте на Теллюричному Пупі найпотужніший клапан — і він дасть вам змогу передбачати дощі та посухи, викликати урагани, цунамі, землетруси, розколювати континенти, топити острови (Атлантида, звісно, зникла внаслідок нерозважного експерименту), створювати лісові простори та гірські хребти… Ви усвідомлюєте? Нехай сховається атомна бомба, яка приносить шкоду тому, хто її кидає, також. Ти телефонуєш зі свого командного пункту президентові Сполучених Штатів і кажеш: якщо завтра не буде мені фантастильйона доларів, або ж незалежности Латинської Америки чи Гаваїв, або знищення твоїх ядерних резервів, тоді Каліфорнія остаточно відірветься від континенту і Лас-Веґас стане плавучим казино…»
«Але ж Лас-Веґас — у Неваді…»
«Не має значення, контролюючи теллюричні течії, можна відірвати й Неваду, а навіть Колорадо. А тоді телефонуєш до Верховної Ради СССР і кажеш: любі друзі, на понеділок маєте віддати мені всю волзьку ікру, а також Сибір, який буде чудовим складом морожених продуктів, інакше я зітру на порох Урал, примушу вийти з берегів Каспій, пущу в дрейф Литву та Естонію і потоплю їх у Філіппінській западині».
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу