Умберто Еко - Маятник Фуко

Африка тут дещо вузькувата, та дарма. Тепер дивіться уважно: якщо покласти ці дві карти за сторонами світу, ви помітите, що на першій п’ята двадцять п’ять відповідає Аравії, а на другій — Новій Зеландії, оскільки в цьому місці тут Антиподи. Маятник може відкрити тобі все, але якщо не знаєш, яку карту взяти, це заведе тебе на манівці. Послання містить строго зашифровані інструкції, де знайти потрібну карту, яка, можливо, була складена саме для цієї мети. Послання говорить, де слід шукати карту, в якому рукописі, в якій бібліотеці, в якому абатстві, замку. А могло бути й таке, що Ді або Бекон чи інші навіть відтворили послання, хто їх знає, і в ньому говорилося, що карта знаходиться у такому й такому місці, але тим часом у Європі сталося чимало подій, абатство, де була карта, згоріло, або карту викрали й заховали бозна-де. Можливо, хтось має ту карту, але не знає, яке її призначення, або знає, що вона має якесь призначення, але не знає достеменно яке, й мандрує по світі, шукаючи на неї покупця. Подумайте тільки, вся ця круговерть пропозицій, фальшивих слідів, послань, які говорять про щось інше, але їх тлумачать так, ніби вони говорять про карту, і послань, які говорять про карту, але їх тлумачать так, ніби вони натякають хтозна на що — на виробництво золота, приміром. А ймовірно, що дехто намагається прямо відтворити карту на основі припущень».

«Припущень якого типу?»

«Приміром, мікро-макрокосмічні відповідності. А ось іще одна карта.

Знаєте, звідкіля вона? Вона з другого трактату Utriusque Cosmi Historia Роберта Флудда. Флудд — людина розенкройцерів у Лондоні, не слід цього забувати. То що ж робить наш Робертус де Флуктібус, як він полюбляв себе називати? Він подає вже не карту, а дивну проекцію цілої земної кулі, як вона виглядає з Полюса — звичайно, з містичного Полюса, а отже, з погляду ідеального Маятника, підвішеного до замкá ідеального склепіння. Ось карта, яку склали, щоб розстелити під Маятником! Це абсолютно незаперечні доводи, дивно, що це ніколи нікому не спало на гадку…»

«Це тому, що дияволісти дуже й дуже неповороткі,» сказав Бельбо.

«Це тому, що єдиними гідними спадкоємцями тамплієрів є ми.

Але дозвольте мені продовжувати: ви впізнали цю схему, це рухоме колісце, подібне до коліщат, які використовував Тритемій для шифрування своїх повідомлень. Це не карта. Це проект машини, яка могла б давати варіанти карт, альтернативні карти, аж поки не буде знайдена та, справжня! І Флудд говорить у поясненні: це начерк певного instrumentum, над яким ще треба працювати».

«Але хіба не Флудд уперто заперечував обертання землі? Як тоді він міг думати про Маятник?»

«Ми маємо справу з утаємниченими. Втаємничений заперечує те, що знає, він заперечує, що він це знає, обманює, щоб приховати таємницю».

«Це могло б пояснити,» сказав Бельбо, «чому ще Ді так багато уваги приділяв королівським картографам. Не для того, щоб знати ‘правдиву’ форму світу, а щоб відтворити, посеред усіх інших, неправильних карт, ту єдину карту, яка була йому потрібна, а отже, єдину правильну карту».

«Незле, незле,» говорив Діоталлеві. «Пошуки істини шляхом точного відтворення брехливого тексту».

Поневіряння шести груп не обмежилися до пошуків карти. Ймовірно, що у двох перших частинах послання, які були в руках португальців та англійців, тамплієри натякали на Маятник, але уявлення про маятники були ще досить невиразними. Одна справа вимахувати туди-сюди виском, а зовсім інша — побудувати механізм такої точності, щоб сонце освітило його у точно визначену долю секунди. Тому тамплієри розтягнули План на шість століть. Беконіанське крило береться за роботу в цьому напрямку і намагається перетягнути на свій бік усіх утаємничених, яких воно гарячково розшукує.

Це не випадковий збіг, що Саломон де Ко, людина розенкрейцерів, пише для Рішельє трактат про сонячні годинники. Відтак від Ґалілея й далі провадяться навіжені дослідження маятників. Позірною причиною є їх ужиток для визначення довготи, але коли 1681 року Гюйґенс виявив, що маятник, точний у Парижі, запізнюється у Каєнні, він одразу збагнув, що це залежить від зміни відцентрової сили, викликаної обертанням Землі. А хто запрошує Гюйґенса до Парижа після публікації його Horologium [231] Horologium — лат.: «Часослов». , де він розвиває ґалілеївські думки про маятник? Кольбер, той самий Кольбер, який запрошує до Парижа Саломона де Ко, щоб досліджувати підземелля!