«Маємо їх нарешті».
«Авжеж. У IX столітті павликіяни продовжуватимуть тероризувати кесарів Візантії, аж поки кесар Василій не присягнеться, що тільки-но він запопаде їхнього ватажка Хризохейра, котрий увірвався був до церкви святого Йоана Богослова в Ефесі й напоїв коней із начиння зі свяченою водою…»
«Завше та сама примха», зауважив Бельбо.
«… то всадить йому три стріли в голову. Він посилає проти нього імперське військо, ті хапають його, відрубують йому голову, посилають її кесареві, він ставить її на стіл, — а може, на трюмо або на невелику порфирову колону, — і чах, чах, чах, всаджує йому три стріли, гадаю, по одній у кожне око, а третю — в рот».
«Чудові люди», сказав Діоталлеві.
«Вони робили це не зі злоби», сказав Бельбо. «Йшлося про питання віри. Зміст їхніх сподівань. Продовжуйте, Казобоне, адже наш Діоталлеві й так не зрозуміє цих богословських тонкощів, він же паскудний боговбивець».
«Закінчую. І от хрестоносці натрапляють на павликіян. Зустріч відбулася поблизу Антіохії під час Першого Хрестового походу, де павликіяни воювали на боці арабів, а також при облозі Константинополя, де павликіянська громада з Філіппополя намагалася здати місто болгарському цареві Йоанниці — аби лиш на зло французам, так твердить Вілардуен. Ось вам і зв’язок із тамплієрами, ось і розв’язок нашої загадки. Легенда твердить, що тамплієри черпали натхнення у катарів, а насправді це тамплієри надихали катарів. Лицарі Храму зіткнулися з павликіянськими громадами під час хрестових походів і встановили загадкові зв’язки з ними, так само як із мусульманськими містиками та єретиками. З іншого боку, вистачить прослідкувати шлях з Ордонансу. Він не міг оминути Балкани».
«Чому?»
«Бо мені здається очевидним, що шоста зустріч призначена в Єрусалимі. Послання каже йти до каменя. А де ж знаходиться камінь, такий шанований сьогодні мусульманами, що аби його побачити, треба знімати взуття? Таж у самій середині мечеті Омара в Єрусалимі, де колись був Храм тамплієрів. Не знаю, хто мав їх очікувати в Єрусалимі, може, якийсь осередок замаскованих тамплієрів, що вижили, або кабалісти, які мали зв’язки з португальцями, але безсумнівно, що логічно найкоротший шлях, щоб дістатися до Єрусалиму з Німеччини, веде через Балкани, і там чекала п’ята група, павликіянська. Бачите, яким прозорим і логічним стає План».
«Мушу визнати, що ви мене переконали», сказав Бельбо. «Але де саме на Балканах очікували попелікани?»
«Як на мене, природними спадкоємцями павликіян були болгарські богомили, але тамплієри з Провену не могли ще знати, що небагатьма роками пізніше Болгарію захоплять турки і триматимуть її під своїм пануванням упродовж п’яти століть».
«Отже, можна вважати, що План зупинився на відтинку між німцями та болгарами. Коли ж це могло статися?»
«1824 року», сказав Діоталлеві.
«Даруй, чому?»
Діоталлеві швидко нарисував схему
ПОРТУГАЛІЯ 1344
АНГЛІЯ 1464
ФРАНЦІЯ 1584
НІМЕЧЧИНА 1704
БОЛГАРІЯ 1824
ЄРУСАЛИМ 1944
«1344 року перші великі магістри кожної групи осідають у шести призначених місцях. Впродовж ста двадцяти років у кожній групі почергово змінювалися шість великих магістрів, і 1464 року шостий магістр Томару зустрівся з шостим магістром англійської групи. 1584 року дванадцятий англійський магістр зустрівся з дванадцятим французьким магістром. Цей ланцюг продовжується за таким самим ритмом, і якщо зірвалася зустріч із павликіянами, це сталося 1824 року».
«Припустімо, що вона зірвалася», мовив я. «Але я не розумію, чому такі кмітливі хлопці, як вони, маючи в руках чотири шостих усього послання, не могли відтворити його в цілості. Або чому, якщо не відбулася зустріч із болгарами, не спробували нав’язати контакт із наступною групою».
«Казобоне», сказав Бельбо, «чи ви справді гадаєте, що законодавці з Провену були бовдурами? Якщо вони хотіли, щоб ця інформація залишалася недоступною впродовж шести сот років, вони напевно вжили всіх заходів безпеки. Кожен магістр осередку знає, де знайти магістра наступного осередку, але не знає, де знайти інших, і ніхто з них не знає, де шукати магістрів попередніх осередків. Достатньо було, щоб німці загубили болгарів, і вони вже ніколи не дізнаються, де шукати єрусалимлян, тоді як єрусалимляни не знатимуть, де шукати всіх інших. А щодо відтворення послання з неповних фрагментів, то залежить, як були поділені ті фрагменти. Звичайно ж не в логічній послідовності. Достатньо, аби бракувало одного-єдиного елементу, і послання буде незрозумілим, а той, у кого є фрагмент, якого бракує, не знатиме, що з ним робити».
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу