Умберто Еко - Маятник Фуко

Ми зійшли у крипту. Туди вело сім сходинок, а відтак гола кам’яна підлога вела до абсиди, де було місце для вівтаря або для сідалища великого магістра. Але туди добуваєшся, пройшовши під сімома замковими каменями, кожен із яких мав форму троянди, кожен наступний був більший від попереднього, а останній, найширший, знаходився над колодязем. Хрест і троянда у тамплієрському монастирі, у залі, що напевно була збудована ще до розенкройцерських маніфестів… Я взявся розпитувати екскурсовода, й він усміхнувся: «Якби ви знали, скільки адептів таємних наук приїжджає сюди на прощу… Кажуть, це була зала ініціації…»

Випадково проникнувши в якесь іще не відреставроване приміщення, обставлене нечисленними запилюженими меблями, я знайшов там звалені купою на підлозі картонні скриньки. Я понишпорив навмання й мені потрапили до рук обшарпані томи книг єврейською мовою, ймовірно XVII сторіччя. Що робили євреї у Томарі? Екскурсовод сказав мені, що Лицарі мали добрі стосунки з місцевою єврейською громадою. Він запропонував мені виглянути у вікно і показав сад у французькому стилі, що мав форму невеликого, елегантного лабіринту. Плід праці, сказав він мені, єврейського архітектора XVIII століття, Шмуеля Шварца.

Друга зустріч у Єрусалимі… А перша — у Замку. Хіба не так говорило послання з Провену? Хай йому біс, Замком, про який була мова в Ордонансі, знайденому Інґольфом, не був малоймовірний Монсальват лицарських романів, Гіперборейський Авалон. Якби їм довелося вибирати перше місце для зустрічі, на чому б зупинилися тамплієри Провену, звиклі радше керувати гарнізонами, ніж читати романи Круглого Столу? Та ж на Томарі, замку Лицарів Христа, місці, де ті, хто пережив крах ордену, насолоджувалися повною свободою, незмінними гарантіями, і де вони перебували в контакті з представниками другої групи!

Я поїхав з Томару та з Португалії із запаленим мозком. Я врешті починав серйозно сприймати послання, показане нам Арденті. Тамплієри, згуртувавшись у таємний орден, складають план, виконання якого повинне тривати шістсот років і завершитися у нашому сторіччі. Тамплієри — люди серйозні. Отже, якщо вони говорили про замок, вони говорили про якесь реальне місце. Здійснення плану починалося у Томарі. Тоді яким же повинен бути ідеальний маршрут? Яка послідовність дальших п'яти зустрічей? Це мали бути місця, де тамплієри могли розраховувати на друзів, покровителів, спільників. Полковник говорив про Стоунгендж, Авалон, Аґарттху… Дурниці. Це послання треба переглянути наново.

Зрозуміло, говорив я собі, повертаючись додому, йдеться не про те, аби відкрити таємницю тамплієрів, а про те, щоби створити її.

Бельбо, здавалося, не припала до смаку ідея повернутися до документа, залишеного полковником, але він таки знайшов його, неохоче покопирсавшись у долішній шухляді. А все ж таки, зазначив я, він його зберіг. Ми разом перечитали послання з Провену. Чимало років опісля.

Воно починалося фразою, зашифрованою методом Тритемія: Les XXXVI inuisibles separez en six bandes. Відтак:

ala … Saint Jean

36 p charrete de fein

6 … entiers avec saiel p … les blancs mantiax

r … s … chevaliei's de Pruins pour la …j. nc.

6 foiz 6 en 6 places

chascune foiz 20 a …. 120 a ….

iceste est l'ordonation

al donjon li premiers

it li secunz joste iceus qui … pans

it al refuge

it a Nostre Dame de l'altre part de l'iau

it a l'ostel des popelicans

il a la pierre

3 foiz 6 avant la feste … la Grant Pute.

«Тридцять шість років після возу з сіном, святоіванова ніч 1344 року, шість запечатаних послань для лицарів у білих плащах, лицарі-відступники Провену, для помсти. Шість разів по шість у шести місцях, кожного разу по двадцять років, що дає в результаті сто двадцять років — ось він, План. Перші — до замку, далі знову до тих, що їли хліб, знову у криївку, знову до Нашої Пані поза рікою, відтак до дому попеліканів, і врешті до каменя. Бачите, 1344 року послання каже, що перші повинні йти до замку. І справді, лицарі осіли в Томарі 1357 року. Тепер ми мусимо запитати себе, куди повинні податися лицарі другого осередку. Нумо — уявімо себе тамплієрами, що переховуються, куди б ви пішли, щоб зорганізувати другий осередок?»

«Гм… Якщо це правда, що ота група тамплієрів на возі втекла до Шотландії… Але чому це в Шотландії вони повинні їсти хліб?»

У побудові асоціативних ланцюгів я став неперевершеним. Можна було виходити з будь-якої точки. Шотландія, Гайлендс — Високогір’я, друїдичні обряди, ніч на святого Івана, літнє сонцестояння, святоіванівські вогнища, Золота Галузка … Ось вам і слід, дарма що нечіткий. Я читав про святоіванівські вогнища у Золотій Галузці Фрейзера.