«Та ви занадто начиталися Гюїсманса, любий мій!» сміявся Браманті. «То був просто культурний захід, історичне видовище, як відправи школи Вікка та друїдичних колегій!»
« Ouais [132] Ouais — фр.: аякже.
, венеціянський карнавал…»
Ми почули якийсь гармидер, неначе Браманті збирався кинутися на свого супротивника і Альє ледве його стримував. «Бачите, бачите», говорив писклявим голосом француз. «Але уважайте, Браманті, поспитайте вашого приятеля Бутру, що з ним притрапилося! Ви ще цього не знаєте, але він у лікарні, запитайте, хто його так знівечив! Хоч я й не займаюся тою вашою goetia [133] goetia — гр.: чари, ворожба.
, але й мені відомі деякі штуки, і коли я зрозумів, що в моєму домі щось завелося, я нарисував на паркеті коло захисту, і хоч я в це не вірю, зате ваші чортенята вірять, я підняв каптур Кармелю і зробив на ньому contresigne, l'envoûtement retoumé [134] contresigne, l’envoûtement retoumé — фр.: розпізнавальний знак, зворотнє зурочення.
, авжеж. Ваш абат пережив неприємні хвилини!»
«Бачите, бачите?» сопів Браманті, «Бачите, це ж він кидає вроки!»
«Досить уже, панове», сказав Альє лагідно, але твердо. «Тепер послухайте мене. Ви знаєте, наскільки я ціную, на пізнавальному рівні, це повернення до обрядів, що вийшли з ужитку, і для мене Люциферіянська Церква та Орден Сатани, поза всіма демонологічними відмінностями, однаково гідні шани. Вам відомий мій скептицизм у цій царині, але, врешті-решт, ми належимо до того самого духовного лицарства, і я закликаю вас проявити принаймні крихту солідарности. А зрештою, панове, вплутувати Князя Тьми в особисті чвари! Це ж чисте дітвацтво! Облиште, все це байки для окультистів. Ви поводитеся як вульгарні франкмасони. Якщо відверто, то Бутру — дисидент, і ви, любий Браманті, могли б спонукати його продати тандитникові весь той його сміховинний реквізит, який годиться хіба що для Мефістофеля Бойто…»
«Ah, ah, c’est bien dit ça», хихотів француз, «c'est de la brocanterie… [135] Ah, ah, c’est bien dit ça, … c'est de la brocanterie… — фр.: Ха-ха, добре сказано,… тандитникові…
»
«Погляньмо на це в іншому світлі. Виникла дискусія щодо того, що можна б назвати літургічним формалізмом, деякі душі занадто запалилися, але не треба бачити в кожній тіні ворога. Зверніть увагу, дорогий П’єре, я зовсім не виключаю присутности у вашому домі якихось чужорідних сутностей, це найзвичайніша у світі річ, але якщо не втрачати здорового глузду, все це можна пояснити полтерґейстом…»
«Авжеж, я цього не виключаю», сказав Браманті, «розміщення планет на той час…»
«Ну от! Нумо, подайте собі руки й обніміться по-братерськи».
Ми почули шемріт взаємних вибачень. «Ви самі це знаєте», говорив Браманті, «іноді, щоб з'ясувати, чи якась особа справді очікує втаємничення, необхідно вдатися до фольклору. Навіть у тих крамарів з Великого Сходу, які ні в що не вірять, є свій церемоніал».
«Bien entendu, le rituel, ah ça… [136] Bien entendu, le rituel, ah ça… — фр.: Ясна річ, обряд, авжеж…
»
«Але часи Кровлі вже минулися, зрозуміло?» сказав Альє. «Дозвольте тепер вас залишити, мене очікують інші відвідувачі».
Ми швиденько вернулися на канапу, вдаючи, що спокійно й невимушено чекаємо на Альє.
Отож, вельми високим зусиллям нашим було знайти лад у сих семи мірах, лад гідний, достатній, чіткий, щоб він завжди тримав чуття на бачності й пам’ять у напрузі… Сей найвищий і незрівнянний устрій призначено не тільки на те, щоб зберігати речі, слова і мистецтва, довірені нам… але він сам дає нам істинну премудрість…
(Giulio Camillo Delminio, L'Idea del Theatro, Firenze, Torrentino, 1550, Вступ)
Альє увійшов через декілька хвилин. «Даруйте, любі друзі. Щойно я брав участь в одній, м’яко кажучи, неприємній суперечці. Як відомо моєму другові Казобонові, я вважаю себе шанувальником історії релігій, і через це дехто, і нерідко, звертається до мене за просвітленням, може, більше з огляду на мій здоровий глузд, ніж на мою вченість. Знаєте, це дивовижно, але серед адептів таємної премудрости іноді зустрічаються дуже своєрідні особистості… Не кажучи вже про звичайних шукачів трансцендентальної потіхи чи про людей меланхолійного духу, навіть люди глибоких знань і великої інтелектуальної витончености теж кохаються в нічних фантазуваннях і втрачають відчуття межі між істинами Традиції та архіпелагом дивовижностей. Люди, з якими я щойно мав бесіду, сперечалися з приводу абсолютно дитячих домислів. На жаль, це трапляється і в найкращих родинах. Проте прошу пройти за мною до мого скромного кабінету, побесідуємо у затишнішій обстанові».
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу