Олександр Красовицький - Справа мертвого авіатора

– Так.

– Я слухаю.

– Міро, я хочу, щоб ви розуміли: ви маєте право відмовитися, коли вислухаєте мене.

Вона не відповіла, зосереджено вдивлялася в його обличчя. Олійна лампа ледве світила, на стіні утворилися тіні – довгі й моторошні. Даремно він обрав для розповіді цієї історії саме такий час. Поговорили б з нею завтра, за ароматною полуденною кавою. Дурний самовпевнений стариган – тепер налякає її! Зараз, коли він уже привів дівчину до цієї кімнати та заінтригував розповіддю про справу, навряд чи вона погодиться відкласти розмову до завтра. Що ж…

– На борту літака, що летів із Петрограда до Києва, було шестеро осіб: перший і другий пілоти, моторист і гатчинський інструктор, а також князь Олександр Сергійович Курдашов і його молода дружина, які щойно обвінчалися і вирішили відсвяткувати подію невеликою подорожжю.

На стіні заколивалася полохлива тінь від жмутика, що хитнувся. Міра рівніше сіла на лавці, перевела погляд на Тараса Адамовича, який продовжив розповідь:

– Літак приземлився три дні тому на Куренівському аеродромі. Однак вийшли з нього четверо: обидва пілоти, моторист та інструктор. Князя і його молоду дружину було знайдено у літаку мертвими. Констатували смерть ще на борту, приблизно за годину до зниження.

– Але… Що сталося? – здивувалася дівчина.

– Ось це ми з вами і спробуємо з’ясувати. Якщо, звісно, ви погодитесь взяти участь у розслідуванні, – спокійно відповів колишній слідчий.

Міра розтулила вуста, однак Тарас Адамович зупинив її жестом:

– Не відповідайте зараз… Здається, я чую як починає пахнути славнозвісний маковий пиріг нашої господині! Подумайте, Міро. Це справа про вбивство. Інтуїція підказує мені – справа лиха і небезпечна.

– Але ви погодилися її розслідувати!

– Я… Є речі, які бентежать мене. І найгірше – за словами Георгія Михайловича, мого колишнього начальника, вони зовсім не бентежать поліцію. До того ж ця справа певним чином для мене є особистою.

Вона не запитала. Він подумки подякував їй за делікатність.

– Я допомагатиму вам, – вимовила дівчина після павзи.

– Я все одно чекатиму до завтра, Міро. Це не справа про викрадення, як у випадку з вашою сестрою.

Дівчина сумно хитнула головою.

– Хіба ж то була справа лише про викрадення?

Тарас Адамович не відповів. Добре, що тут немає Марти з її тістом, біля якого не можна лаятися навіть подумки! Він ладен був вилаяти себе за необачну репліку – у справі, яку вони щойно завершили, теж була смерть. Він підвівся з лави, узяв до рук лампу та прочинив двері в коридор, що вів до кухні, де зеленоока відьма знов заварювала дивний чай, половину трав з якого він не міг упізнати.

– Що ти знаєш про літаки, Тарасе Адамовичу? – запитав колишній начальник розшукової частини Київської міської поліції Георгій Рудий.

Слідчий Галушко з цікавістю подивився на давнього друга, хрумкнув огірком, стенув плечима. Господар маєтку підсунув свою чарку до чарки гостя, вправним рухом наповнив обидві по вінця.

– Власне, те, що й усі. Колись читав у газетах про мертву петлю, дражнив одного гонорового француза тим, що його земляк спізнився на кілька днів…

– Пегу, – кивнув Рудий, – так, француза випередив поручик Нестеров. Пегу під час візиту до Москви сам визнав за колегою право першості.

Вони мовчки випили, у повітрі зависло несказане «царство небесне». Чи бажають цього мертвим льотчикам? Можливо, тільки їм і варто бажати.

Нестеров загинув 1914-го, знов утверджуючи за собою право зватися першим – цього разу першим льотчиком, який виконав таран. На початку війни літаки використовували переважно задля розвідки, зброї на борту не було. Отож погожого вересневого дня два роки тому в небі над містечком Жовква, коли маленький одномоторний моноплан – Нестеров літав на «Морані-Сольньє», – набираючи висоту, наздогнав австрійський біплан, атакувати суперника йому було нічим. Очевидці потім розповідали, що моноплан зайняв позицію над біпланом на відстані 15–20 метрів, зробив над літаком коло, а потім різко спланував зверху просто на літак, який переслідував. Зіткнення – і ось обидва літаки падають на землю. Нестеров, як і австрійці, які були у біплані «Альбатрос», загинув від удару об землю. Таран виявився смертельним трюком, на відміну він мертвої петлі.

– Розумієш, у справі, що я пропоную тобі, теж є своєрідна мертва петля. Маю сумніви, що в поліції її розплутають.