Валерій Лапікура - Вовкулаки не пройдуть

- На компліменти, Маріє, я не мастак. Вашого брата, котрий мій підлеглий, все одно не перевершу. Ви би послухали, як він мені ваші дедуктивні здібності розхвалює. Часом справді хочеться вас обох місцями поміняти - для користі справи.

- Ну дістали вже! Нема у мене ніяких здібностей, ніякої дедукції.

- А чого ж про вас по району легенди ходять?

- А ви більше слухайте не легенди, а те, що люди по ділу кажуть.

- Я вас тому й попросив залишитися. Будь ласка, поясніть, як ви дізналися про нелегальне поховання, та ще й у потрібний момент, з усіма речовими доказами і свідками?

- Скажу, коли поясните, звідки ви все про Рейтаровського знаєте - і чому він на Баринова перехрестився, і за що сидів, а за що НЕ сидів. Ні, звідки - то ясно. Ще не всі архіви згоріли. Але ЧОМУ ви це знаєте? Оце питаннячко.

- Додайте ще, що я на третю зірочку перед пенсією заробляю коштом вашого брата. Та ні, якщо чесно, то не світить мені ніяка нагорода. Бо я найголовніше проґавив, мов той шмаркатий сержант. Доки ваш брат кучугури перекопував, а я в папірцях копирсався, злочинець, боюся, головний речовий доказ знищив повністю і безповоротно.

- Що маєте на увазі?

- Те, що на поверхні лежало. Автонаїзд! Отже - машину треба було шукати зі слідами свіжого де-те-пе. Ми, хвалити Бога, не Київ, і більшість народу у нас усе ж таки пішки ходить, тому за пару днів усе, що на колесах, перевірили б. А тепер от - сиди, молися, щоб експерт бодай якусь зачіпочку знайшов. Це колись у нас СТО була одна на всю область і за півроку в чергу записувалися. А зараз он такі, як ваш Вася Дизель, на кожному кілометрі. І відрихтують, і відремонтують, і підмонтують… і вимиють. І ніде цього не зафіксують.

- То воно виходить, що ви мого брата фактично від чергової халепи врятували?

- Стосовно халепи - то наша з вашим Олексієм службова справа. А наша з вами, Маріє, ще не з’ясована. Повторюю питання: як ви дізналися, де, коли і як будуть ховати загиблого Панченка? Ні, не так…

- А як? Звідки я дізналася, що він загинув?

- …І що його заховали в морзі і ось-ось потай закопають.

- Я ж вам казала, що тільки слухаю, що люди говорять. Навіть не розпитую навмисне. Ви всі занадто довіряєте папірцям і телефонові. От наприклад: подзвонили до моргу вчасно. Там відповіли, що нікого схожого немає, ви й заспокоїлися. Замість піти і на власні очі перевірити. Там же не сотня лежить, самі ж казали - ми не Київ.

- Один-нуль. Будь ласка, далі.

- Про те, що у районному морзі бардак, я ще коли почула?… ой, та це ж якраз того дня було, коли Семен Григорович на поминки поїхав! Про плутанину з покійниками розповідали… не пригадую, хто, але це не важливо. Друге: наше агентство ОБС…

- Що-що?

- Одна Баба Сказала. Про те, що у нас учитель зник, знають, здається, вже навіть у Молдавії. Тому якби з’явився десь хтось незнайомий, одразу би до нього приміряли: а це не той, котрого у Великих Колодах шукають?

- Та ми ж теж фотографії і орієнтировки розіслали…

- А їх хтось зараз читає? Ви своє фото повісьте на щиті “Їх розшукує міліція”, станьте поряд - і побачите. Всі йтимуть повз і ніхто й не почухається.

- Жартики у вас, Маріє.

- Та ні, зараз не до жартів. Отож - ворогів у Панченка не було, зла на нього теж ніхто не тримав, з підозрілими елементами не водився. Що ж виходить? Нещасний випадок. Він не мисливець - на відміну від вас, зимовою риболовлею теж не захоплювався. Тому ні в лісі, ні під льодом нема чого шукати. Що залишається? Нещасний випадок.

- А хулігани?

- А що хулігани? Чи ви їх не знаєте? Якби побили, то так би на дорозі й кинули. Перший-ліпший перехожий наштовхнувся б і в міліцію подзвонив. То що залишається? Хтось машиною збив, він же й приховав.

- Можна було в кювет скинути і снігом присипати…

- Це б забагато часу забрало, та й люди б могли побачити. Ще ж не пізно було.

- А це ви звідки знаєте?

- Чоловік куми розказав, котрий з адміністрації. Він теж на тих поминках був і бачив через вікно, як Панченко з порожньою каністрою йде у бік станції. Через вікно побачив, отже надворі ще видно було. А цей що вам розповідав? “Ка-ве-ен” із сином дивився, коли тіло підкинули? Подивіться у програмку: “ка-ве-ен” іде тоді, коли вже добряче темно. Каже - ще теплого привезли? Бреше! Покійний на той час уже і охолов, і задубів.

- Два-нуль, Маріє. Такі алібі лише з переляку придумують.

- А чого тобі боятися і алібі вигадувати, якщо ти не винний? Але то вже я потім подумала. А спершу - що це зробив хтось просто до моргу причетний. Тіло кудись тягати - небезпечно. А так - зробив вигляд, що у лікарню збирається везти, а завіз… от куди можна завезти тіло, щоб приховати вже напевне?