Владислав Ивченко: Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу

ільський сирота з Полтавщини Іван Підіпригора, відслуживши шість років в армії у Туркестанському військовому окрузі на південному кордоні Російської імперії, повернувся в рідні краї. Оскільки ані фаху, ані освіти не мав, хоч грамоти у війську й навчився, Іван Карпович пішов на службу до Київського охоронного відділення, що займалося боротьбою з ворогами імперії та дому Романових. Ця робота була Івану до снаги, бо, по-перше, в армії його виховали палким монархістом, а по-друге, він мав природний хист до стеження і розслідування. Спершу Іван Карпович знаходить таємного письменника Нєзабудкіна, який своїми розпусними опусами псує мораль обивателів південно-західних губерній, а потім розкриває підступні плани революціонерів ударити по правлячому дому за допомогою ворожіння вуду, якого один із бунтівників навчився на далекій Ямайці. Інколи Підіпригорі доводиться не тільки стежити та розшукувати, але й удавати з себе іншого, наприклад, щоб урятуватися з лап бойової групи революціонерів, яка прибула до Києва для нахабного пограбування. Коли від рук бунтівників гине молодий товариш Підіпригори, той присягається помститися, наполегливо шукає вбивцю, після чого робить так, щоб із ним розправилися його ж товариші-підпільники.

В охоронному відділенні Іван Підіпригора потрапляє під оруду штабс-капітана Мельникова, людини непоганої, але схильної до надмірного поклоніння Бахусу та Амуру. Через це Іванові частенько доводиться виплутувати свого начальника з різних притичин. Спочатку Підіпригора допомагає Мельникову одружитися з донькою багатого землевласника, чудовою Дашенькою, а потім час від часу рятує від її гострих кігтів та вибухового норову. Особливо коли у службовій потребі штабс-капітан потрапляє на сеанс до гіпнотизера і в присутності Дашеньки починає розповідати про хористок, модисток, танцівниць кордебалету і просто дівчат із відомого закладу Розочки Шпільман, який по праву вважають головним квітником Києва. Гіпнотизера потім викрадуть бунтівники, що шукають зрадника в своїх лавах, але Підіпригора зруйнує їхні плани. Згодом Іванові доведеться поїхати до Одеси, щоб забрати у тамтешніх кримінальників теку з секретними документами, яку втратив штабс-капітан. У торговій столиці півдня Підіпригора стикається з добре озброєними людьми сумновідомого Бенціона Кріка, від яких ледь рятується завдяки допомозі однієї чарівної особи.

Крім того, Іванові доводиться відвідати князівство Фінляндське, де звили своє кубло небезпечні бунтівники на чолі з таким собі Володимиром Ульяновим. Прикинувшись місцевим муляром, Підіпригора потрапляє до кола бунтівників, можливо, навіть ближче, аніж хотів. В Івана була унікальна нагода змінити хід історії, але не судилося, і, виконавши завдання, він повертається до Києва.

Під час японської війни Іван Підіпригора — один із небагатьох, хто не дозволяє патріотичній істерії заллята йому очі. Поки штабс-капітан Мельников відправляється на фронт здобувати нагороди та славу, Іван починає слідкувати за одним азійським гостем, який займається у Києві фехтуванням на шаблях, а також глибоким вивченням «Кобзаря». Ще гість зі степів Туркестану для чогось налаштовує контакти з місцевими мазепинцями, людьми, більше схильними до носіння вишиванок та співу, аніж до активних дій. Підіпригора входить у довіру до азіата, після чого дізнається про таємницю його походження: у крові хлопця поєдналася кров двох могутніх ворогів імперії — Чингізхана та Шевченка. Підіпригорі ледь вдається зупинити подвійного нащадка.