Ю Несбьо - Син

– Усе гаразд? – спитав Фідель, вивчаючи хлопця, який вийшов з машини. Фуфайка з каптуром і чорні черевики. Міський жевжик. Час від часу деякі з них навідувались на ферму на власний розсуд, не домовившись про зустріч. Але таке траплялось лише зрідка. Фідель не афішував свою діяльність у Мережі, як господарі інших розплідників. Хлопець підійшов до воріт, але Фідель не виявляв жодного наміру відчиняти.

– Я шукаю собі собаку.

Фідель штовхнув козирок, посунувши кашкета на потилицю.

– Вибачай, але ти даремно проїхався. Я не починаю розмови з потенційним покупцем однієї з моїх собак, не отримавши попередньо рекомендації. Так у нас заведено. Доберман-пінчер не кімнатна цюця для всієї родини – йому потрібен власник, який знає, що бере. Зателефонуй мені в понеділок.

– Я не шукаю добермана, – сказав хлопець і подивився повз Фіделя.

Повз ферму і клітки з його дев’ятьма легальними доберманами. Подивився в глиб лісу за фермою.

– У мене рекомендація від Густава Ровера.

Він показав візитну картку. Фідель подивився на неї. «Мотоциклетна майстерня Ровера». Rover. Фідель мав гарну пам’ять на імена і людей, бо з небагатьма з них мав справу. Мотоциклетник із золотим зубом. Він приїжджав сюди з Нестором по аргентинського дога.

– Він сказав, що твої собаки добре пильнують за прибиральницями з Білорусі і не дають їм накивати п’ятами.

Фідель якийсь час вагався, колупаючи бородавку на зап’ясті. Тоді відчинив ворота. Цей хлопець не може бути з поліції, їм не дозволяють ось так заманювати людей у пастку, провокуючи на такі злочини, як продаж нелегальних собак. Суд не приймає таких справ до розгляду. Принаймні так йому казав його адвокат.

– А ти маєш…

Хлопець кивнув, засунув руку в кишеню фуфайки і витягнув чималу пачку грошей. Банкноти по тисячі крон.

Фідель розстебнув кобуру і витяг маузер.

– Я ніколи не ходжу до них голіруч, – пояснив він. – Якщо котресь із них вискочить з вольєри, то…

Шлях до вольєри забрав у них десять хвилин.

Упродовж останніх п’яти хвилин вони чути шалений і дедалі гучніший гавкіт.

– Вони думають, я їх зараз годуватиму, – сказав Фідель, але не додав: «тобою».

Люті собаки стали кидатись на дротяну загорожу, щойно угледіли чоловіків. Фідель відчув, як тремтить земля від їхніх стрибків. Він точно знав, на яку глибину вкопані стовпи, і сподівався тільки, що ця глибина достатня. Імпортовані німецькі клітки мали металеву підлогу, щоб собаки, на кшталт тер’єрів, такс та бладгаундів не робили підкопи, і дах з гофрованого заліза, щоб їх не мочив дощ і щоб навіть найсильніші з них не могли перестрибнути через паркан.

– Вони найбільш небезпечні, коли у зграї, – сказав Фідель. – Тоді вони тримаються свого вожака, Дух-об’їждчика. Він найкрупніший.

Клієнт просто кивнув. Він дивився на собак. Фідель знав, що клієнтові має бути страшно. Роззявлені пащі з рядами блискучих гострих зубів у блідо-рожевих яснах. Холера! Йому й самому страшно. Тільки наодинці з однією особиною, переважно однією з сук, він міг бути впевненим, що він – господар становища.

– Щеняті ти маєш одразу показати, що ти вожак, і подбати, щоб такий порядок зберігався завжди. Пам’ятай, що доброта у вигляді поблажливості розглядатиметься як слабкість. Небажану поведінку треба карати, і це вже твоя робота. Зрозумів?

Клієнт звернувся до Фіделя. Якась дивна відстороненість була в його усміхнених очах, коли він повторив:

– Моя робота – карати небажану поведінку.

– Отож.

– Чому ця клітка порожня? – поцікавився клієнт, кивнувши праворуч.

– Раніше у мене було двоє самців. Якби я їх посадив до однієї клітки, одному з них був би каюк.

Фідель дістав зв’язку ключів.

– Ходімо, побачиш цуценят – у них там є своя клітка…

– Перш ніж ми це зробимо, я маю дещо сказати.

– Слухаю?

– Це бажана поведінка, коли собака кусає молоду дівчину в обличчя?

Фідель зупинився, як укопаний.

– Як ти сказав?

– Це бажана поведінка, коли собаку нацьковують, щоб він відгриз дівчині обличчя, коли вона намагається втекти з рабства? Чи таку поведінку слід покарати?

– Слухай, собака діє за інстинктом, і ти не можеш винуватити його тільки тому, що…

– Я не кажу про собаку. Власники. Чи слід карати їх, на твою думку?

Фідель уважно подивився на свого клієнта. Невже він таки з поліції?

– Що ж, коли стався такий нещасний випадок, то…

– Я сумніваюся, що то був нещасний випадок. Після цього власник перерізав дівчині горло і кинув її тіло в лісі.