Ю Несбьо - Син

– Ось ми й вдома, – сказав Симон, зупинивши машину перед їхнім гаражем.

Він сам не знав, навіщо так сказав. Ельзе, безперечно, здатна була визначити, де вони.

– Спасибі, що запросив мене в кіно, – сказала Ельзе і поклала свою долоню на його, поверх важеля перемикання передач; так ніби він щойно провів її до дверей її дому і зараз побажає їй доброї ночі й піде геть.

«Я ніколи не міг цього зробити», – подумав Симон і всміхнувся їй.

Він питав себе, чи багато вона змогла побачити з того, що показувалось на екрані. То була її ідея піти в кіно. Упродовж сеансу він крадькома дивився на неї кілька разів і пересвідчився, що вона принаймні сміялася щоразу там, де треба. Зрештою, гумор Вуді Аллена міститься більшою мірою в діалогах, аніж у комічних зорових образах. Так чи інак, вони чудово згаяли вечір. Іще один чудовий вечір.

– Думаю, тобі бракувало тільки Міа Феров, – підначила вона його.

Він розсміявся. Оцінив дотеп. Першим фільмом, на який він запросив її, була «Дитина Розмарі», огидно-блискуча картина Романа Поланскі з Міа Феров, чий персонаж народжує дитя, яке виявляється сином диявола. На Ельзе фільм справив гнітюче враження, і впродовж тривалого часу вона була впевнена, що у такий спосіб Симон давав їй зрозуміти, що не хоче дітей, – надто тим, що підбивав її на повторний спільний перегляд. Лише після четвертого фільму Вуді Аллена з Міа Феров вона збагнула, що його зачарувала не інтрига диявола, а Міа Феров як така.

Коли вони йшли від машини до вхідних дверей їхнього будинку, увагу Симона привернув короткий спалах світла з вулиці. Наче спалах від променя обертового маяка. Спалах походив від припаркованого автомобіля.

– Що це було? – запитала Ельзе.

– Я не знаю, – відповів Симон і відімкнув вхідні двері. – Ти не поставиш каву, кохана? Я за мить до тебе приєднаюсь.

Симон залишив її і перейшов вулицю. Він знав, що автомобіль не належить жодному з їхніх сусідів. І взагалі нікому з поближніх мешканців. В Осло лімузини асоціюються здебільшого з посольствами, королівською сім’єю або міністрами. Він знав тільки одну особу, що роз’їжджала з тонованими стеклами, просторим майданчиком між сидіннями і власним водієм за кермом. Цей водій саме вийшов з машини і тримав відчиненими для Симона задні двері.

Симон нахилився, але в машину не сідав. Маленький гостроносенький чоловічок, що сидів усередині, мав кругле рум’яне обличчя такого типу, що по-народному визначається як «пампуха». Синій «клубний» піджак із золотими ґудзиками – початок з 1980-х років, прикмета норвезьких банкірів, судновласників та естрадних співаків, – завжди наводив Симона на думку, чи не було це виявом глибоко вкоріненого в підсвідомості всіх норвезьких чоловіків прагнення виглядати капітаном корабля.

– Старший інспекторе Хефасе, доброго вечора! – бадьоро привітав його рум’янопикий чоловічок.

– Несторе, що ти загубив на моїй вулиці? Тут ніхто не купуватиме твоє лайно.

– Ой-йой! Полісмен завжди на посту, еге?

– Тільки дай мені привід для арешту, і тоді побачиш.

– Якщо закон не забороняє допомагати людям у скруті, думаю, такої нагоди наразі не буде. Чому б вам не сісти в машину, Хефасе, щоб ми могли спокійно поговорити?

– Не бачу, навіщо мені це треба?

– То у вас теж проблеми із зором?

Симон витріщився на Нестора. Опецькуватий, з коротенькими руками. Однак рукава його блейзера були достатньо короткими, щоб демонструвати манжети із золотими запонками у формі ініціалів «HN». Хуґо Нестор стверджував, буцімто він українець, але згідно з особовою справою він народився і виріс у місті Флорьо, походив з місцевої рибальської родини, справжнє прізвище його було Гансен, перш ніж він змінив його. Він ніколи не бував за кордоном, за винятком короткого і незавершеного навчання на економічному факультеті в Лунді, у Швеції. Хтозна, де він набув свій чудернацький акцент, але точно не в Україні.

– Цікаво, чи ваша молода дружина, Хефасе, могла побачити, які актори грали у фільмі. Але припускаю, вона чула, що сам Аллен там не фігурував. У того єврея дуже характерний огидний голосок. Я нічого не маю проти євреїв на особистому рівні, але вважаю, що Гітлер правильно оцінював їх як націю. Так само, як слов’ян. Попри те, що я сам східноєвропеєць, мушу визнати, що він був правий, коли сказав, що слов’яни нездатні самі керувати собою. На расовому рівні, я маю на увазі. І той Аллен, він же іще й педофіл, здається?

В особовій справі також зазначалося, що Хуґо Нестор був ключовою фігурою в контрабанді наркотиків і работоргівлі в Осло. Перманентно підозрюваний, він ні разу не був засуджений, проти нього зроду не висували звинувачень: занадто кмітливий, занадто обережний, верткий, як вугор.