Мама розмовляла з директором школи й класним керівником. Поза його спиною… Усі знали про поїздку до Рима, крім самого Роберта.
«До того ж ти будеш моїм асистентом! — сказала мама. — Допомагатимеш мені на розкопках у підземеллі. Купу всього навчишся».
Робертове серце аж підстрибнуло! Працювати археологом! У Римі! По-справжньому!
Так він гадав. Досі. Аж тут — ні. Мамина обіцянка-цяцянка виявилася не вартою і ламаного гроша!
Відповідь — ні.
Роберт притулився чолом до шибки авта, дивлячись на пішоходів на тротуарах.
— Ти зможеш допомагати мені в іншому, — вмовляла мама.
Він чув з маминого голосу, яка вона засмучена.
— Як?
— Щось придумаємо. Таке, що зможемо робити вдвох, коли я повертатимуся увечері додому.
Роберт пречудово знав, що вона мала на увазі. Реєстрація. Каталогізація. Систематизація. Паперова робота, одним словом.
Нууууууууудота.
— Усе гаразд. Не турбуйся, — буркнув він.
— Я…
— Досить — забудь!
VI
Вони мовчки розпаковували речі. Потім мама принесла з ресторану на куті вулиці піцу. Доки їли, Роберт раптом згадав, де вже бачив символ з римського підземелля.
Анкх!
Єгипетський ієрогліф з Бурґюннської скриньки.
— Мамо, — озвався Роберт з набитим піцою ротом. — Отой символ, який я побачив у катакомбах…
Мама запитально глянула на нього.
— То був анкх! Викарбуваний у кам’яній стіні.
— Анкх?
— Так! Як той, що на віку скриньки з Бурґюнна.
— Єгипетський ієрогліф не має нічого спільного ні з римськими катакомбами, ані з Бурґюннською скринькою.
— Так отож! То звідки він там взявся?
Мама всміхнулася.
— Ти впевнений, що бачив саме анкх? А не, скажімо, хрест? Без досвіду тут легко помилитися.
— То був анкх! Я точно знаю! Хрест з округлою верхівкою.
— Дивно, — мама звела догори плечі. — Але цьому неодмінно знайдеться пояснення, як тільки ми візьмемося до роботи.
Мама взяла ще шматочок піци й почала гортати папери з планами розкопок.
Роберт розсердився. Чому вона більше не сприймає його серйозно? Якщо анкх у катакомбах таке незвичайне явище, то вона мала б виказати більше зацікавленості. От якби він сфотографував той символ на стіні… Робертові потрібні були докази.
VII
Уранці мама встала на світанку. За нею приїхав Умберто. Роберт повернувся на інший бік і проспав ще зо дві години. Потім насилу виповз із ліжка, почвалав на кухню, підсушив у тостері три скибки багета. Випив дві склянки помаранчевого соку.
Відтепер йому доведеться увесь місяць з ранку й до вечора самому давати собі раду. «Достатньо часу, аби все побачити й з усім розібратися», — подумав він.
Роберт прибрав за собою після сніданку, подався до вітальні й сів до комп’ютера. Насамперед він хотів знайти в інтернеті відповідь на запитання, звідки взявся символ анкха на стіні в катакомбах. І чи справді це був анкх? Що довше він думав, то більше сумнівався. Треба все ґрунтовно дослідити.
Однак це було непросто. Роберт ґуґлив. Задав пошук у Вікіпедії. Знайшов чимало зображень анкха, але жоден з них не мав на вершечку хреста в колі. За годину нишпорення у мережі він анітрохи не просунувся у пошуку. Розчаровано зітхнув. Кого б про це розпитати? Де перевірити? Де можна знайти відповідь на всі можливі й неможливі запитання, якщо тобі заборонено доступ до катакомб?
Бібліотека! Звісно ж!
А які бібліотеки є у Римі?
Інтернет показав їх аж цілу купу.
Роберт занотував адреси двох, до яких можна було дістатися від помешкання пішки: головна бібліотека й бібліотека Ватикану. Він поклав до наплічника план міста, планшет і вийшов з дому.
Спершу подався до Biblioteca Nazionale Centrale Roma. Та далі входу Роберта не пустив чоловік в однострої. Він гукнув його. Італійською.
— I have to find a book , — пояснив Роберт, затинаючись.
— How old are you? — запитав швейцар.
— 14.
Швейцар похитав головою і пояснив, що вхід до бібліотеки дозволений тільки тим, кому вже виповнилося вісімнадцять.
Вікове обмеження? У бібліотеці?
Дискусія не мала сенсу. Роберт навіть не зміг би підібрати потрібні слова англійською. Розчарований, він вийшов з будівлі. Ще можна було спробувати потрапити до бібліотеки Ватикану.
Від головної бібліотеки до Ватикану Роберт чимчикував понад годину. Дорогою думав про слова Умберто. Роберт усього лиш дитина . Ну, він їм покаже, яка він дитина! Він неодмінно відкриє таке, що пройшло повз увагу археологів. А якщо відкриттів буде більше, ніж напис на стіні?! Якщо він знайде щось сенсаційне?! Раз по раз Роберт уявляв собі очі мами, коли він вийде з катакомб, несучи… скажімо, меч римського цезаря з чистого золота або терновий вінок Ісуса, або святий Грааль!
Читать дальше