Ю Несбьо - Спаситель

– Так. Він чекає на вас. Заходьте.

Слідом за Харрі Халворсен пройшов через маленьку приймальню, спромігшись кивнути тендітній панянці за письмовим столом. Стіни у кабінеті командувача було обвішано дерев’яними щитами, масками та списами. На заставлених книжками полицях стояли дерев’яні статуетки та світлини, на яких, як гадав Халворсен, зображено родину командувача.

– Вдячний, що так швидко знайшли для нас час, Екхофе, – мовив Харрі. – Це поліцейський Халворсен.

– Трагічний випадок. – Екхоф стояв за столом, рукою пропонуючи їм сідати у крісла. – Преса напосідає на нас цілісінький день. Розповідайте, що ви спромоглися дізнатися.

Харрі та Халворсен перезирнулися.

– Наразі ми не збираємося оприлюднювати свої знахідки, гер Екхоф.

Брови командувача грізно насупилися, Халворсен тихо зітхнув, приготувавшись до чергової жорсткої суперечки. Але з обличчя командувача зійшла напруга.

– Даруйте, Холе. Звичка. Посівши крісло начальника, часом забуваєш, що не всі мусять тобі звітувати. То чим можу зарадити?

– Якщо коротко, то хотілося б знати ваші здогади щодо мотивів того, що трапилося.

– Звісно, я розмірковував про це. Й мені важко назвати якусь певну причину. Роберт був шибайголова, але хлопець добрий. Хоч вони з братом цілком різнилися.

– Юн не добрий?

– Не вскакував у халепи.

– І у які ж це халепи вскакував Роберт?

– Вскакував? Я геть не це мав на думці. Просто життя у Роберта було якесь безладне, не те що у Юна. Я ж бо чудово знався з їхнім батьком. Юсеф Карлсен був одним з найкращих наших офіцерів. Але загубив віру.

– Ви згадували, що це довга історія. Чи можна почути скорочено?

– Слушне питання. – Командувач, важко зітхнувши, глянув у вікно. – Юсеф працював у Китаї, коли там трапився паводок. Там небагато чули про Бога, й люди вмирали як мухи. За тим, як Юсеф тлумачив Біблію, всі, хто не прийняв Ісуса, не матимуть спасіння й горітимуть у пеклі. Вони працювали у провінції Хунань, розподіляли ліки. Через паводок повсюдно плавали гадюки Рассела, кусаючи людей. Незважаючи на те, що Юсеф та його люди мали достатньо сиворотки у запасі, вони, зазвичай, запізнювалися, адже отрута цієї гадюки діяла дуже стрімко, руйнуючи стінки кровоносних судин, через що у постраждалих починається кровотеча з очей, вух та решти отворів на тілі й за годину-дві вони помирають. Я на власні очі бачив, як діє отрута, коли був у Танзанії й мені довелося споглядати жертв, які постраждали від укусів деревних гадюк. Жаске видовище. – На мить Екхоф заплющився. – Коротше кажучи, Юсеф разом з медсестрою давали пеніцилін двом близнюкам, котрі захворіли на запалення легенів. І раптом прийшов їхній батько, якого на рисовому полі щойно вкусила гадюка Рассела. У Юсефа була лише одна ампулка із сивороткою, й він наказав медсестрі зробити постраждалому ін’єкцію. А сам вийшов у туалет, адже, як і решта, страждав проносом та шлунковими спазмами. Він присів у воді навшпиньки, й гадюка вкусила його просто у яєчка, він упав горілиць, волаючи так, що всі зрозуміли, що саме трапилось. Коли він повернувся, медсестра сказала, що китайський язичник не дозволяє ввести собі сиворотку. Оскільки випало так, що Юсефа теж вкушено, він хоче, щоб укол зробили йому. Адже, лишившись серед живих, Юсеф врятує ще безліч дітей, а той усього-на-всього селянин, якому тепер навіть господарювати ніде. – Екхоф зітхнув. – Юсеф розповів, що так злякався, що навіть не подумав відмовитися від ін’єкції, дозволивши медсестрі зробити укол. А потім розплакався, й китайський язичник намагався втішити його. Врешті він опанував себе й попросив, щоб медсестра спитала, чи чув чоловік про Ісуса, але вона не встигла, бо штани чоловіка просякли кров’ю й за мить він помер.

Екхоф дивився на них, наче наділяючи їм часу, щоб вони обміркували розповідь. «Майстерна пауза досвідченого проповідника», – міркував Харрі.

– Отже, бідолаха китаєць горить у пеклі?

– Так, за Юсефом Карлсеном. Власне, нині він зрікся Писання.

– Через це він втратив віру й покинув Норвегію?

– Саме так він мені пояснив.

Харрі кивнув, глянувши на нотатник, якого добув з кишені, згодом спитав:

– Отже, тепер Юсеф Карлсен сам горітиме в пеклі, адже не зміг прийняти цей… цей парадокс з вірою. Чи правильно я висловився?

– Ви стали на ґрунт невирішуваних теологічних проблем, Холе. Чи ви християнин?

– Ні. Я слідчий. Я вірю в докази.

– Себто?

Харрі поглянув на годинника, завагався, потім безстороннім тоном швидко випалив: