Ю Несбьо - Привид

Коли я увійшов до двору, то побачив її авто, один із тих всюдиходів, які люди купують для того, щоби потім їздити ними по заасфальтованих вулицях у центрі міста. Я постукав у двері будинку. Але мені ніхто не відчинив. Я став гукати, але мені відповів власний голос, відлунивши від стін. Ніхто не відповідав. Звісно, вона могла поїхати на верхову прогулянку. Ну й чудово, подумав я, бо знав, де вона зберігає свою готівку, а на селі люди й досі такі наївні, що не замикають дверей. Тому я натиснув на ручку — і двері таки дійсно виявилися незамкненими.

Я йшов до її спальні, як раптом з’явилася вона. Дебела, висока, вона стояла на сходах у халаті, розставивши ноги.

— Що ти тут робиш, Густо?

— Тебе хотів бачити, — сказав я, вмикаючи посмішку. І мені вдалося її увімкнути.

— Тобі треба до зубного лікаря сходити, — холодно мовила вона.

Я знав, про що вона казала. У мене дійсно був на зубах отой коричневий наліт. Вони мали гнилуватий вигляд, але немає нічого, з чим не могла б упоратися добра зубна щітка.

— Що ти тут робиш? — повторила Ізабель. — За грошима прийшов?

Оце у нас з Ізабель було характерне — ми були з нею споріднені душі, і нам не треба було придурюватися.

— Так. П’ять штук.

— Не вийде, Густо. Ми ж із цим уже покінчили. Тебе відвезти назад до станції?

— Облиш, Ізабель. А як щодо перепихнутися?

— Т-с-с-с!

Мені знадобилася секунда, щоби оцінити ситуацію. Щось я тугуватим на голову став. То все ота довбана жага віоліну винувата! Ось вона стоїть переді мною в халаті, хоча ще не вечір, та ще й уся розфарбована.

— Ти когось чекаєш? — спитав я.

Вона не відповіла.

— Новий секс-приятель?

— Вони з’являються, бо ти зникаєш, Густо.

— А коли я повертаюся, то буваю страшенно збуджений! — вигукнув я і підскочив до неї так швидко, що вона втратила рівновагу, коли я схопив її за руку і притягнув до себе.

— Ти увесь мокрий, — сказала Ізабель, пручаючись, але не дуже вперто, бо їй явно приспічило.

— Мокрий, бо дощ іде, — відказав я, кусаючи її за мочку вуха. — Слабенька в тебе відмазка. — Моя рука вже була у неї під халатом.

— Від тебе смердить, відпусти мене!

Моя рука погладила її вибритий лобок і знайшла щілину. Там було мокро. Дуже мокро. Я засунув туди два пальці і відчув щось липке. І відразу ж висмикнув руку. Підняв догори. На моїх пальцях було щось біле й слизьке. Я з подивом поглянув на неї. Побачив її переможну посмішку. Вона прихилилася до мене й прошепотіла:

— Я ж тобі казала. Коли тебе немає, з’являються інші.

Я осатанів, підняв руку, щоби ляснути її по пиці, але вона вхопила її і зупинила мене. Ти диви, яка дужа сучка ота Скоєн!

— А тепер іди, Густо.

Я відчув щось таке в моїх очах. Якби я не знав достеменно, то можна було б подумати, що то сльози.

— П’ять тисяч, — прошепотів я хрипким тихим голосом.

— Ні, — відповіла вона. — Бо тоді ти повернешся. А це непотрібно ані мені, ані тобі.

— Ти, суко! — скрикнув я. — Ти забуваєш декілька дуже серйозних речей. Викладай бабло, бо я піду до газетярів і розповім їм усі твої таємниці. І я маю на увазі не твої секс-походеньки, а те, що за так званою зачисткою Осло стоїш ти і дідок. Соціалісти довбані, щоб вас розперло! Наркогроші та політика — в одному ліжку. Як ти гадаєш, скільки заплатить мені «Verdens Gang»?

Я почув, як двері спальні відчинилися.

— А тепер я би на твоєму місці рвала звідси кігті, — сказала Ізабель.

Я почув скрип дощок у темряві поза її спиною.

Хотів був чкурнути геть, справді хотів. Однак чомусь закляк як вкопаний.

«Він» наближався.

Мені здалося, що я побачив, як спалахнули в темряві смуги на його обличчі. Секс-товариш, курва його мати. Хтивий тигр.

Тигр прокашлявся.

І вийшов на світло.

Він був такий разюче прекрасний, що я, попри мій стан, знову відчув оте . Відчув бажання покласти свою руку йому на груди. Торкнутися пальцями зігрітої сонцем спітнілої шкіри. Відчути його м’язи, які рефлекторно напружаться, шоковані таким нахабством з мого боку.

— Що ти сказала? — спитав Харрі.

Беата прокашлялася й повторила:

— Мікаель Бельман.

— Бельман?

— Так.

— Коли Густо помер, під його нігтями була кров Мікаеля Бельмана?

— Схоже на те.

Харрі відкинувся на спинку стільця. Ця обставина міняла все. Чи не все? Вона не обов’язково могла бути пов’язана з убивством Густо. Але до чогось вона неодмінно мала стосунок. До чогось такого, про що Мікаель Бельман волів помовкувати.

— Геть звідси, — сказав Бельман голосом, настільки виразним, що йому й кричати не треба було.