Ю Несбьо - Леопард

— Гаразд. Отже, доведеться Міністерству юстиції все детально пояснити, Бельмане. Певна річ, у поясненнях буде інформація про те, як ми визначили, де взяли мотузку, вийшли на слід Еліаса Скуга й дізнались про Ховасхютту, затим виявили, що була ще й четверта жертва, яку звали Аделе Ветлесен, а сьогодні її знайшли в озері. Тобто виконали роботу, з якою Крипос, попри ваше чудове керування, всі свої ресурси й людей, не впорався за більш як два місяці. То як, Бельмане?

Бельман люто мовчав.

— Боюся, що міністр юстиції може завагатися щодо того, який підрозділ дієвіший при розслідуванні убивств у нашій країні.

— Дивись, не перегни палицю, Холе. Я тебе на порох зітру. — Бельман клацнув пальцями.

— Гаразд, — мовив Харрі. — Ані ти, ані я не маємо поки що в руках пристойних карт. Але що скажеш, якщо я оголошу «джек-пот»?

— Ти це про що?

— Ти отримаєш усе. Усе, що ми маємо. Нам не потрібна слава за те, що ми зробили.

Бельман підозріливо зиркнув на Харрі:

— А чого це ти надумав нам прислужитися?

— Усе дуже просто, — відповів Харрі, витягуючи з пачки останню сигарету. — Мені платять за те, щоб я допомагав ловити убивць. Це моя робота.

Бельман, глузливо скривившись, ворухнув плечима й головою, але не прохопився ані звуком.

— Гаразд, Холе, кажи, що тобі треба.

Харрі запалив сигарету.

— Мені треба, щоб ані Гуннар Хаген, ані Кая Сульнес, ані Бйорн Гольм не постраждали. Як і їхні подальші кар’єрні перспективи.

Бельман підпер великим пальцем свою м’ясисту нижню губу:

— Хтозна, чи зможу я зарадити…

— І ще: я теж хочу брати участь у розслідуванні. Мені потрібен доступ до всіх матеріалів, які ви маєте, і до слідства.

— Замовкни! — гаркнув Бельман, здіймаючи руку догори. — Ти що — глухий, Холе? Я наказав тобі не встрявати у цю справу!

— Бельмане, разом ми спіймаємо убивцю. Й наразі суттєво саме це, а не те, хто буде вирішувати все згодом.

— Не смій!.. — заволав Бельман, але враз змовк, зауваживши, що дехто озирнувся на його крик. Підійшовши до Харрі ближче, він стишив голос: — Не смій розмовляти зі мною як із недоумком, Холе.

Подувом вітру попіл від цигарки Харрі кинуло просто в обличчя Бельмана, але той навіть оком не кліпнув.

Харрі знизав плечима:

— А знаєш, Бельмане, гадаю, заковика тут не так у владі та політиці, як у тому, що ти, Бельмане, — хлоп’як, яке мріє стати героєм, що порятує світ. А зараз ти злякався, що я якось стану на заваді твоєму геройству. Але зарадити цьому можна дуже просто. Ану давай розстебнемо штани й подивимося, хто дістане цівкою аж до водолазного човна.

І тут Мікаель Бельман голосно розреготався:

— Харрі, уважно читай застережні знаки!

Його права рука вихопилась уперед так швидко, що Харрі не встиг зреагувати, й, вихопивши з рота в нього сигарету, кинула її у воду. Недопалок з шипінням згас.

— Дивись, щоб не поплатився життям! Чудового тобі дня.

Поки гвинтокрил здіймався у повітря, Харрі мовчки спостерігав за тим, як його остання сигарета гойдається на воді. Сірий змоклий папір, чорний згаслий кінчик.

Коли водолазний човен висадив Харрі, Каю та Беату Льонн біля парковки, вже вечоріло. Під кронами дерев зчинилась метушня, звідусіль почали клацати спалахи — журналісти. Харрі втомлено здійняв руку і почув у темряві голос Рогера Єндема:

— Харрі Холе, кажуть, ви знайшли тіло жінки в озері? Як її ім’я й чи певні ви, що це має стосунок до решти убивств?

— Без коментарів, — відповів Харрі й покрокував далі у сяйві фотоспалахів. — Наразі це справа про зниклу безвісти. Можемо лише повідомити, що, можливо, ми знайшли зниклу жінку. А щодо убивств звертайтесь у Крипос.

— Ім’я жінки?

— Спочатку її треба опізнати й повідомити родичів.

— Але ви не виключаєте, що…

— Так, як зазвичай, я нічого не виключаю, Єндеме. Чекайте повідомлень для преси.

Харрі сів у машину, Кая вже завела двигун, а Беата Льонн вмостилася на задньому сидінні. У супроводі невгамовних спалахів машина викотилася на шосе.

— Отже, — мовила Беата, влаштовуючись зручніше, — я так і не зрозуміла, чому ви вирішили шукати Аделе Ветлесен саме у цьому місці.

— Звичайна дедукція, — відповів Харрі.

— Певна річ, — зітхнула Беата.

— Насправді мені навіть соромно, що мені ця думка в голову не прийшла раніше. Я весь час думав: з якого дива убивцю занесло у покинуту мотузяну майстерню? Лише розжитися шматком мотузки? Тим паче що отой шмат, на відміну від мотузки з крамниці, може навести на слід сюди. А відповідь була на поверхні. І мені це спало на думку, коли я споглядав глибоке африканське озеро. Він приїхав сюди не за мотузкою. Отже — мотузка прислужилася йому тут для чогось, а потім він просто прихопив її з собою. А згодом, коли вона просто потрапила під руку, скористався нею при убивстві Маріт Ульсен. А сюди він приїхав, щоб позбутися трупа Аделе Ветлесен. Ленсман Скай просто наштовхував нас на це, ще коли ми вперше сюди приїхали. Мовляв, у цих місцях озеро глибоке. Убивця напхав жінці у кишені штанів каміння, прив’язавши мотузкою ноги до черева, а потім викинув тіло за борт.