Ю Несбьо - Леопард

Це був великий благородний олень. Він висів догори дриґом, здавалося, ніби його згубили величезні роги. Мабуть, пасся біля берега й упав. А може, хтось чи щось загнало його у воду, адже що йому ще тут робити? Схоже, заплутався в очереті та довжелезних стеблах водяних лілій, вочевидь, силкувався вискочити, але чимраз дужче заплутувався у цих зелених, в’язких щупальцях. Отак і пішов під воду, відчайдушно борсаючись, доки вистачило дихання. Опустився на дно й лежав, поки тіло не роздуло від розпаду й воно не наповнилося газом, і він знову почав спливати, зачепився величезними рогами за густе плетиво з усього, що росте на дні. За кілька днів гази з мертвого тіла вийдуть, і олень знов опуститься на дно. Як потопельник. Цілком імовірно, що саме так сталося з тим, кого вони шукають, тому тіло досі й не знайшли, адже воно не спливло. Тоді воно десь лежить на дні, в глибині, вкрите товстим шаром намулу. А він неминуче каламутить воду, перш ніж наблизиться до нього. Отож навіть такі маленькі ділянки, як оця, можуть берегти свої таємниці віками.

Ярле Андреассен добув свій водолазний ніж, підплив до оленя й відтяв водорості під рогами. Раптом йому спало на думку, що керівник групи скорше цього не схвалить. Але думка про те, що такий чудовий звір так і залишиться лежати тут, під водою, була для нього нестерпна. Труп сплив на півметра, але там було навіть більше водоростей, що захаращували йому шлях. Ярле стежив, щоб його мотузка не сплуталася з водоростями, й поспіхом вирішив відтяти їх, але раптом за мотузку смикнули. Досить рвучко, і він збагнув: на тому кінці мотузки роздратовані. Цей несподіваний посмик вибив з рівноваги. Ніж випав з руки. Він посвітив ліхтарем і побачив лезо ножа оддалік. Він обережно поплив туди. Устромив руку в намул, і його струмінь злетів в обличчя, мов попіл. Намацав дно, каміння, гілки, слизьку суміш глини та твані. І щось тверде. Ланцюг. Мабуть, з якогось човна. Знову ланцюг. Щось інше. Тверде. Якісь обриси. Порожнина, отвір. Він відчув раптове шипіння бульбашок, перш ніж у голові з’явилося відчуття: йому страшно.

— Чи все гаразд, Ярле? Агов, Ярле!

Яке там… Моторошна думка пронизала хистку свідомість — рука Ярле в товстій рукавиці втрапила до роззявленого рота людини.

Мікаель Бельман прилетів до озера Люсерен на гвинтокрилі. Лопаті збивали туман у цукрову вату, поки він, прихилившись, виліз із пасажирського місця й побіг ділянкого за майстернею. Слідом підтюпцем рухалися Колкка та Бівіс. З протилежного боку наближалися четверо чоловіків із ношами. Бельман зупинив їх, відгорнув ковдру, і поки ті, що несли ноші, стояли відвернувшись, став уважно роздивлятися голе, біле, розбухле тіло.

— Дякую, — кивнув Бельман, жестом дозволивши нести ноші до гвинтокрила.

Бельман зупинився на вершині пагорба, роздивляючись людей, які згуртувалися між майстернею та озером. Серед водолазів та дайверів, що знімали спорядження, він зауважив Беату Льонн та Каю Сульнес. А трохи віддалік — Харрі Холе, котрий розмовляв з якимось чоловіком, вочевидь, то був Скай, місцевий поліцейський.

Начальник КРИПОСу знаком звелів Колкку та Бівісу залишатися на місці, а сам прудко спустився вниз.

— Добридень, ленсмане, — привітався Бельман, струшуючи дрібні гілочки з довгого пальта. — Мікаель Бельман, Крипос, ми з вами розмовляли по телефону.

— Еге ж, — згодився Скай. — Того вечора, коли його люди знайшли тут оту мотузку. — І він пальцем тицьнув на Харрі.

— Він і зараз тут, — зауважив Бельман. — Але питання в тім, що він робить на моєму місці злочину?

— Ну, — втрутився Харрі й кахикнув. — По-перше, навряд чи це є місцем злочину. По-друге, я розшукую зниклих безвісти. Схоже, ми знайшли те, що шукали. А як просувається розслідування потрійного убивства? Чи ви щось знайшли? Отримали нашу інформацію про Ховасхютту?

Ленсман зустрів погляд Бельмана й віддалився непримітно, але хутко.

Бельман дивився на озеро, соваючи вказівним пальцем під нижньою губою, ніби втираючи якусь невидиму мазь.

— Послухай-но, Холе. Ти усвідомлюєш, що зараз ти зробив усе для того, щоб ти й твій бос Гуннар Хаген не лише втратили роботу, а й були покарані за недбальство на службі?

— І це все через те, що ми просто виконували свою роботу?

— Гадаю, Міністерство юстиції вимагатиме детальних пояснень, чому ви розгорнули пошуки зниклої людини поряд із мотузяною майстернею, звідки було взято мотузку, яка стала знаряддям убивства Маріт Ульсен. Я вам уже давав шанс, другого не буде. Гру скінчено, Холе.