Ю Несбьо - Леопард

І слова, промовлені Тоні, пролунали для Каї відгуком іншої весільної присяги на порозі смерті, поховання у гірському норвезькому снігу:

«Допоки смерть не розлучить нас».

Харрі прослизнув уздовж полиць з масками, а незнайомець, спустившись зі сходів, посвітив ліхтариком. Ніде сховатися, за кілька секунд його знайдуть. Харрі заплющив очі, щоб його не засліпило світлом, лівою рукою розкрив коробку з набоями. Добув чотири набої — пальці навпомацки знали, що таке чотири набої. Правою рукою повернув барабан ліворуч, сподіваючись, що рухи, завчені до автоматизму, пригадаються самі, бо, сидячи у Кабріні-Грін, він знудившись, безліч разів тренувався заряджати пістолет на швидкість. Але зараз він був не сам. Та й нудьги не було й близько. Пальці тремтіли. Коли жмут світла впав йому на обличчя, він зауважив, які червоні у нього повіки. Завмер. Але пострілу не було. Світло згасло. Досі не вбили, ще ні. І пальці корилися. Вони швидко встромили набої у чотири з шести порожніх комірок, барабан, клацнувши, став на місце. Харрі розплющив очі, раптом світло знову вдарило йому в обличчя. Засліплений, він вистрілив просто у це сяйво.

Світло сіпнулося, шаснуло стелею й зникло. Ще луною розходився звук пострілів, коли почувся стукіт ліхтарика, що котився долівкою і, ніби маяк, розкреслював слабким променем стіни навколо.

— Кінзонзі, Кінзонзі?

Промінь уп’явся у стелю. Харрі прожогом кинувся вперед, схопив його, упав горілиць, утримуючи ліхтарик вільною рукою якнайдалі від тулуба, відштовхнувшись ногами від стелажа, просунувся під сходи. Тепер люк був просто над ним. Раптом почалася стрілянина. Бетонне кришиво посипалося Харрі на руки та на груди, кулі дощем били в долівку навколо ліхтарика. Харрі прицілився й вистрілив в освітлену постать, що стояла, розставивши ноги, над хідником. Три стрімких постріли.

Спочатку показався «калашников». Голосно стукнувшись, він упав поруч з Харрі. За ним — людина. Харрі ледве спромігся вивернутися, перш ніж тіло впало на бетон. Без спротиву. Мертве м’ясо.

Кілька секунд стояла тиша. Потім Харрі почув, як Кінзонзі, якщо його справді так звали, тихо застогнав. Харрі підвівся, досі тримаючи ліхтарика далі від тіла, зауважив поряд з хлопцем «Глок» і копнув його убік. Потім схопив «калашникова».

Харрі відтягнув чоловіка, що впав зі сходів, до протилежної від Кінзонзі стіни й посвітив на нього. Реакція була передбачувана, адже так само, як і Харрі, він був засліплений і почав стріляти у світло. Погляд слідчого, що розслідує убивства, враз зауважив, що штани у паху просякли кров’ю. Мабуть, куля прошила його аж до черева, але навряд чи була смертельною. Ще кров на плечі, отже, наступна куля поцілила під пахву. Саме тому спочатку впав «калашников». Харрі присів навшпиньки. Але все це ніяк не пояснювало, чому чоловік не дихає.

Він посвітив в обличчя. Чому хлопчина не дихає?

Куля поцілила під підборіддя. Потім вона пройшла у рот і крізь піднебіння втрапила просто у мозок. Харрі зітхнув. Хлопчина мав не більше шістнадцяти чи сімнадцяти. Гарний. Марна краса. Харрі підвівся, притулив дуло автомата до голови убитого й голосно прокричав англійською:

— Де вони? Містер Лейке. Тоні. Де?

Він трохи зачекав.

— Де? Голосніше. Не чую. Де? Маєш три секунди. Один, два…

Він натиснув на гачок. Зброю поставили в автоматичний режим, бо «калашников» вистрілив щонайменше чотири рази. Харрі заплющив очі, коли в обличчя порснули бризки крові, а розплющившись, побачив, що від гарного обличчя хлопчини нічого не залишилось. Відчув, як щось тепле та мокре стікало по його власному оголеному тілі.

Він зробив крок до Кінзонзі. Став над ним, розставивши ноги, посвітив ліхтариком в обличчя, притулив дуло до чола й слово в слово перепитав:

— Де вони? Містер Лейке. Тоні. Де? Маєш три секунди…

Кінзонзі розплющив очі. Харрі зауважив, як затремтіли білки очей. Страх смерті — наслідок жаги до життя. Мабуть, саме так і є. Принаймні тут, у Гомі.

Кінзонзі заговорив повільно, карбуючи слова.

Кінзонзі лежав, принишкнувши. Високий білий чоловік поклав ліхтарика долі, тож тепер він світив у стелю. Хлопець бачив, як він нацуплює на себе одяг Удрі. Як роздирає на смужки сорочку, щоб перев’язати відкриту рану від вуха до вуха. Тепер щелепа вже не звисала на один бік. На очах у Кінзонзі пов’язка просякла кров’ю.

Він відповів чоловікові на питання, які той поставив. Де. Скільки їх. Яку мають зброю.