Сергій Залевський - Психоаналіз і викрутка

– Андрій, відкривай! – пару разів стукнула кулачком по лакованому дереву і штовхнула для вірності чобітком – знову з якоюсь шльондрою закрився, я доки що твоя дружина! Сволота…

Від злості, що раптом накотила, схопилася за ручку дверей і смикнула – до її подиву, виявилося не замкнуто – ручка слухняно пішла вниз, клацнув язичок замку і двері трохи відкрилася. Наталя декілька секунд із спантеличеним обличчям намагалася усвідомити цей факт, утримуючи ручку в руці, поки не зрозуміла, що тут щось не так.

– Андрійко, ти удома? – жінка осміліла і зробила декілька кроків всередину, але далі передпокою не пішла.

Якийсь сторонній, знайомий і неприємний запах зупинив її майже відразу ж за порогом, відбивши бажання йти далі. Руки знову намацали в кишені плаща смартфон, і вона знову набрала останній номер – парою секунд пізніше здригнулася від музики, що несподівано голосно заграла, вириваючись з крайньої кімнати, – там була вітальня, як пам'ятала вона розташування кімнат. Андрій любив іноземний рок, завжди ставив і міняв мелодії – ось і зараз в її вуха вгризалася якась незнайома, але ритмічна мелодія з вітальні.

– Це хлорка! – здивовано пробурмотіла гостя, швидко розібравшись із запахом – Андрій!?

Був ще другий компонент цього неприємного запаху навколо неї, який не піддавався упізнанню, – Наталя скинула виклик, оскільки в цій незрозумілій ситуації така кричуща мелодія сильно нервувала її. Наталі повільно рушила всередину квартири, машинально закривши за собою вхідні двері – так вона робила завжди, хоч удома, хоч заходячи кудись ще. Потім декілька довгих митей дивилася на труп, що лежав в дивній позі, на її вже на усе 100 % колишнього чоловіка, дивилася на калюжу крові, що розтеклася досить широко навколо голови Андрія. Дивилася і не могла нічого з себе видавити, немов зупинилося дихання, немов закам'яніла, дивлячись на цей жах – в те, що відбувається, її мозок ніяк не міг повірити. Потім свою справу зробив другий непізнаний компонент запаху в квартирі – це була кров, що ж ще там могло пахнути?! У жінки на кров ще з дитинства реакція була різко негативною – їй ставало погано, навіть коли вона здавала кров з вени на аналізи. І тут незрозуміло, що саме так подіяло на свідомість: чи то невловимий, але такий чіткий запах цієї біологічної рідини, чи то її тваринно-відразливий вид – багрова калюжа навколо тіла її Андрія подіяла на жінку як каталізатор.

З важким схлипом Наталя повалилася на підлогу, прямо на труп чоловіка – в очах раптом побіліло… потім жінка нічого не змогла згодом згадати. Скільки так пролежала, невідомо – але коли прийшла в себе, нічого не розуміла: де вона, чому? Ситуацію виправив косий погляд управо – очі наштовхнулися на голі п'яти… хто… ні, це ж мій Андрій – мозок обробив нові дані, зіставив із вже наявними фактами і зробив правильний висновок: її чоловіка убили! Бажання посваритися і злості не було і в помині – жах ситуації спровокував наступну реакцію на смерть близької людини – Наталі судорожно забилася на підлозі, абсолютно не звертаючи уваги на те, що бруднилася в крові того тіла, що лежало поруч. Жінка спочатку ридала, хрипіла, потім перейшла на крик – доки мозок у черговий раз не погасив її свідомість.

У Марка день якось з ранку не задався: голова чогось бо-бо, на вулиці звична львівська погода – сумний, дрібний безперервний дощ. А ще і ця чортова дурна собака з квартири над ним,… така ж дурна, як і її хазяйка – постійно у неї щось падає з рук, або ще звідкись – і все прямо йому на голову,… ну, тобто, їй на підлогу, а йому на голову! І ця дрібна осоружна чотиринога гнуся відразу ж заливається своїм дзвінким гавкотом, немов обзиваючи свою безглузду і незграбну хазяйку: «Яка ж ти дурна, гав-гав»! Навіть міжповерхове перекриття не в силах заглушити цей дурдом! Справедливості заради, варто було б відмітити той факт, що окрім ось цих нескінченних падінь чогось, ніяких інших претензій у Маркіяна не було до сусідів зверху. Ніяких потопів, шумних гулянь, криків і скандалів згори не було – але ось цей собака… біси б її побрали! Так що сьогодні з ранку все повторилося, але під акомпанемент дивного легкого головного болю – напевно вчора горілку з вином змішав… чи йому змішали?

Погляд впав на тіло, що сопіло поряд з ним, – рудоволоса… е… жінка… чи дівчина, займала добру половину його «траходрому» – так він любовно і ніжно називав своє ліжко 2,1х2, 1 метра, куплене їм ще три роки тому під акцію. Такий собі любовно-сексуально орієнтований предмет меблів з ортопедичним матрацем, де кожен вечір щось ворушилося,… не рахуючи, природно, хазяїна хати. Брав в меблевому магазині на Пасічній, з доставкою, з монтажем і трирічною гарантією – щодо останнього факту ще тоді неабияк дивувався – це ж не автомобіль, на який дають три роки гарантії або сто тисяч пробігу,… що швидше настане. Ще тоді в магазині пожартував з продавщицею про те, що нехай краще дадуть гарантію на три сотні жінок, яких він трахне на цьому ліжку. Продавщиця гумору не оцінила – напевно у неї з цією справою було не дуже, хоча на погляд Маркіяна, вона була цілком собі ще в темі… ги-ги. Так от, повертаючись до тіла, що лежало зараз поряд з Марком і що нахабно сопіло, – впритул не пам'ятав обличчя чергової подруги, тому довелося встати, пару разів глибоко зітхнути, розгонячи кров в жилах і потягнутися, проганяючи сонливість. Накинув халат на голе тіло і обійшов ліжко збоку, щоб трохи краще познайомитися з об'єктом вчорашнього сексу.