Сергій Залевський - Психоаналіз і викрутка

Справа рухалася повільно, але упевнено: нігті обрізувалися, нігті фарбувалися, нігті шліфувалися і так далі, а за неспішною бесідою дві знайомі неквапом обговорювали мужиків (особливо козляру Андрійка), чергову серію мильного серіалу ні про що, де головна героїня така красунька, але така дурна взагалі-то! Благовірний все так само нахабно ігнорував бажання дружини щільно поспілкуватися – коли б не нігті, серіал з дурепою і балакуча подруга, Наташа вже б вибухнула,… але поки що все обходилося без ексцесів. Коли нігті стали нагадувати Наталі шедеври Пікассо, вона покинула балакучу співрозмовницю і повторила візит в поліклініку, де мала намір упіймати знахабнілого поки що чоловіка і щільно з ним поспілкуватися. Але знову її наздогнав облом-с: двері кабінету виявилися все так само закриті, всередині було тихо, як не прислухалася пані, притулившись до дверного полотна, а біля кабінету було все також підозріло порожньо. Останнє, до речі, Наталію не особливо дивувало – в Україні послуги психо-нерво-терапевто-консультантів ще не були так широко затребувані у населення, як в тих же Штатах, наприклад. Люди, в основному, вирішували свої проблеми зі своєю головою самостійно – ну, поки не ставало відверто пізно або погано.

У реєстратурі теж нічим конкретним допомогти їй не змогли… чи не захотіли – давати мобільний номер лікаря кому попало було не в моді у персоналу поліклініки. Наталя ж вважала за краще не світитися тут як дружина цього самого відсутнього на прийомі лікаря,… щоб не виглядати повною дурепою в їх очах – смішно ж: дружина, а не знає де її чоловік? До того ж, в усіх докторів в країні прищеплена, напевно, з народження, поголівна звичка не приходити вчасно на прийом – і їй просто запропонували почекати під кабінетом. Потоптавшись в нерішучості ще півгодини під кабінетом, зробивши чергову спробу додзвонитися, Наталі в серцях пару разів штовхнула двері психо-кабінету і рішуче попрямувала до своєї машини, маючи намір все ж довести все до логічного кінця, і відвідати квартиру Андрія. Проте по дорозі зметикувала, що ключі від чужої, по суті, тепер квартири, залишилися у неї вдома – довелося на хвилинку зупинитися, щоб вирішити для себе дилему. Чи прийти і просто постукати (чи подзвонити в дзвінок, штурхнув для вірності ні в чому не повинні двері – залежно від результату ввічливого стуку). Або ж з'їздити додому, втративши трохи часу, взяти запасні ключі і зайти без дозволу – все-таки вони разом там прожили майже десяток років, вона там не така вже й чужа!

Вирішила не втрачати час і відвідати чоловіка поки що офіційно, тим більше що уся ця незрозуміла ситуація трохи нервувала – виклик адже йшов, але трубку наполегливо не брали. Ось якби автомат відповідав «абонент поза зоною досяжності» – тоді так, таке цілком могло мати місце,… наприклад, розрядилася трубка… чи поставив на беззвучний режим, хіба мало? Чи зламався апарат – нічого вічного немає!

Припаркувала своє малятко «Ніссан-мікру» без проблем: на дворі розпал робочого дня, вільного місця для її мікро-машинки навалом. Знайомий під'їзд підняв хвилю різних приємних спогадів,… піднялася на ліфті, квартира Андрія праворуч від ліфта. Постукала і для вірності ще і подзвонила, прислухаючись до звуків усередині – мелодійний передзвін за дверима був таким знайомим… але ніхто не відповів, ніхто не підійшов до дверей, ніяких кроків або шуму усередині теж не вловила – все-таки двері стояли подвійні, добротні дерев'яні двері глушили майже всі звуки усередині квартири. Згадала, як Андрій колись їх встановлював – не сам природно, заплатив – приїхали, привезли, поставили якісь люди, ще тоді запам'ятала одну фразу цих майстрів «Без дурних чвертей і фільонок»! Що це означає, так і не втямила для себе ні тоді, ні згодом – та і за великим рахунком, їй було на це плювати – на вигляд солідні, гладкі і блискучі від лаку,… вічко під старовину, багатотональний дзвіночок на додаток. Згадала ще, що чоловік хотів перекрити коридор на дві суміжні квартири – так багато хто робить, адже так і тепліше і надійніше… напевно.

Але сусід чомусь не захотів скидатися на загальні двері – тому відразу зі сходового майданчика був прямий доступ до їх квартири і квартири незговірливого сусіда. А ось сусіди навпроти якось домовилися і перекрили прямий доступ до своїх дверей – навіть камеру поставили,… відеофон, чи що? Ні, якось ця штука по-іншому називається… домофон ніби – Наталі наморщила лобик і знову подзвонила – і знову тиша у відповідь. Витягнула мобілку і у котрий раз знову набрала номер чоловіка… секундне очікування, і їй здалося, що вона щось почула із-за дверей.