Мирослав Дочинець - Лис та інші детективні історії.

Здесь есть возможность читать онлайн «Мирослав Дочинець - Лис та інші детективні історії.» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Мукачево, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Карпатська вежа, Жанр: Детектив, Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Лис та інші детективні історії.: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Лис та інші детективні історії.»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман «Лис» лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця — про чоловіка незвичайної долі й унікального хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Роман читається одним подихом, залишаючи відчуття подарованої долею любовної пригоди. Тут є все — шляхетний стиль, тонка дотепність, призабутий романтизм, детективна інтрига, розсипи мудрості, непідробна читабельність.
Інші детективні історії об'єднані одним головним героєм — слідчим Правиком, який, шукаючи злочинні сліди, водночас шукає сенс життя, міру справедливості і милосердя.

Лис та інші детективні історії. — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Лис та інші детективні історії.», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— За що вип'ємо?

Коля чомусь оглянувся довкола, шукаючи якусь зачіпку.

— За вересень, — рішуче сказала Синичка. — Просто за цей благодатний вересень.

— Я народився у вересні, — встромив Коля.

— Я теж, — посміхнулася Синичка.

І вона, і Коля запитально глянули на нього.

— Ви ще сумніваєтесь?.. Чи, може, показати вам паспорт?

— Я глянула б, — сказала Синичка, — але ти не покажеш. Та це не головне. Головне, що ми діти вересня. І ми сьогодні уклінно дякуємо йому за щедрі подарунки. Особливо я, — вона підійшла до нього, витерла губи і поцілувала в ліве око.

Її доторки, її запах довго залишалися з ним, перетворюючись у пожадливу потребу його єства.

Він вирішив не боротися далі з безсонням, не чекати світанку, а вирушити в Кленове вже. Прийняв контрастний душ, одягнувся і вийшов. Новий охоронець, приємний чоловік його віку, сторожко зорив зі свого напівтемного кутка.

— Не спиться? — співчутливо запитав.

— Бачу, що й вам.

— Я на роботі, — зауважив охоронець.

— На службі, — поправив його з усмішкою чоловік і вийшов надвір.

«Вольво» промчало сонним містом і впливло в туманну прирічну долину. За п'ятнадцять хвилин він був на місці. У сторожці тьмаво світив каганець. Він дістав течку з паперами і пірнув у холодінь передсвітання.

«Ну що, батьку, приймай свого блудного сина. Він хоче розрахуватися з тобою за твоє вино. І водно поцікавитись, чи знав ти, чи здогадувався, що десь по світах блукає ще один твій син? Чи думав ти бодай зрідка про нього? І якщо думав, то яким уявляв собі його?»

Трава під ногами м'яко пружинила. Розвиднялося. Уже забіліла вдалині бляшаним дашком криниця. Та раптом завалували пси. Але десь у чагарях. Водночас рипнули двері на сторожці. Старий вийшов на ганочок із ліхтарем. Він гукнув щось у пітьму, звідти озвалися ламкі голоси, приглушені кущами. І тої миті з навісним гавкотом вилетіла з виноградника зграя собак. На вигоні вона розсипалася, пси запетляли, кидалися в різні сторони, збуджено скавуліли. Бухнув постріл. Собаки завмерли, тут же розвернулися й кинулися в його бік.

З другого боку у високих гумових чоботиськах лопотів йому навперейми старий, щось стривожено гукаючи. Він зупинився — і все зрозумів. Це було полювання. Пси гнали лисицю, і лисиця зараз узяла керунок прямісінько на нього. Усміхнувся, розгадавши маневр хитрої звірки. Що ж, він їй підіграє. Витягнув з огорожі тичку і став посеред дороги, щоб затримати собак. Лисиця, блиснувши скляним сльозавим поглядом (такий знайомий йому з дитинства погляд!) шуснула йому між ногами. І тут гримнув другий постріл, прошивши пластикову папку, яку він застромив за пояс. Безвільно зсуваючись у траву, намагався спертися на тичку, але древко хруснуло — і пси перестрибом через нього продовжили свій шалений гін…

Свідчення мисливця

Я, голова районного товариства мисливців Людвіг Ковач, з приводу інциденту, що стався в урочищі Вінкош поблизу с. Кленове, пояснюю таке. Кілька місяців поспіль нам скаржились громади сіл Кленове, Ключки та Визники на лисиць, що нахабно проникають на дворогосподарства, викрадаючи птицю, кролів та цуценят. А недавно потривожений лис накинувся на дітей, що збирали ягоди. На щастя, ніхто не потерпів, зате було виявлено лисячу нору в урочищі Вінкош, біля приватного виноградника.

Ми домовилися про влаштування облави. Напередодні сторож попередив про це інших працівників виноградника та мешканців найближчих будинків. Знаючи повадки лисиці, ми, шестеро мисливців, заступили на позиції ще опівночі. Коли почало світати, собаки вистежили лисиць, що поверталися до нори, і погнали їх на нас. Я вистрелив першим і влучив у самку. Однак лис змінив траєкторію втечі і побіг уздов межі. Собаки за ним. Один з нашої бригади, що засів у живоплоті, вистрелив йому навздогін. За кущами йому погано було видно місцевість.

Ще до цього сторож, який на гамір вийшов з будки, побачив між шпалерами й парканом людину, що простувала в наш бік. Він криком застерігав нас, але за собачим гавкотом ми цього не почули. Не почув його, мабуть, і той чоловік на дорозі. Сторож потім розповів, що після другого пострілу той упав на землю, а неушкоджений лис прослизнув повз нього. Сторож не бачив, що було далі, бо зашпортався об кротовину і загубив окуляри.

Коли ми підійшли до місця пригоди, там і справді лежала непритомна людина. Але на тілі не було ані подряпини. Хоча поряд на траві залишалися значні сліди крові.

На запитання, чому людина лежала і звідки ця кров, я відповісти не можу. Якби то була кров пораненого лиса, то криваві сліди тяглися б і далі. Але довкола нічого подібного не виявили. Живого лиса увечері бачив місцевий грибник.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Лис та інші детективні історії.»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Лис та інші детективні історії.» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Лис та інші детективні історії.»

Обсуждение, отзывы о книге «Лис та інші детективні історії.» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x