Мирослав Дочинець - Лис та інші детективні історії.

Здесь есть возможность читать онлайн «Мирослав Дочинець - Лис та інші детективні історії.» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Мукачево, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Карпатська вежа, Жанр: Детектив, Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Лис та інші детективні історії.: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Лис та інші детективні історії.»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман «Лис» лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця — про чоловіка незвичайної долі й унікального хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Роман читається одним подихом, залишаючи відчуття подарованої долею любовної пригоди. Тут є все — шляхетний стиль, тонка дотепність, призабутий романтизм, детективна інтрига, розсипи мудрості, непідробна читабельність.
Інші детективні історії об'єднані одним головним героєм — слідчим Правиком, який, шукаючи злочинні сліди, водночас шукає сенс життя, міру справедливості і милосердя.

Лис та інші детективні історії. — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Лис та інші детективні історії.», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Така поведінка в комуні «бакланів» не схвалювалася. Тухлий спочатку кепкував з нього, кривдив, а раз жорстоко побив, коли той відмовився прати його труси. Це було ввечері в загальній печері. Варили макарони з рибою. Побитий хлопець мовчки підвівся, підійшов до ватри і копнув ногою казан на Тухлого. Кипляча страва виверглася тому на ноги, і він заревів, як олень. Лисеня вхопив іржавий багнет і став у кутку печери. З війни від партизанів, що ховалися в катакомбах, залишилося багато зброї і різного причандалля. Навіть банки тушонки, яка була ще цілком їстівна. Краще спродували на Привозі, інше залишали собі.

…І тоді Тухлий, скорчений від болю, крикнув: «Маркізе, забери в нього багнет!» Маркіз несміло посунув уперед, та Лисеня й не думав віддавати багнета. «Маркізе, або ти забереш від нього ножаку, або я тебе сполосую ним сам!» — ревів, як навіжений, Тухлий. Бідолашний Маркіз ступив ще крок і, заплющивши очі, простягнув руку. Так і стояв, трусячись, поки не відчув на долоні руків'я багнета. А Лисеня, несподівано віддавши зброю, стояв біля стіни з опущеними очима. «Ну, ходімо надвір, — сказав Тухлий, — не хочу, щоб інші бачили твої муки». Вони подалися з ліхтарем до виходу. А за півгодини повернулися. І кожен з них сів мовчки у свій куток.

І більше ніколи по тому Тухлий не чіпав Лисеня. А коли той якось серед зими втік з дитячої кімнати і повернувся в катакомби, де залишилися зимувати всього якихось п'ять-шість небораків, — Тухлий тоді радо підійшов до нього, міцно обняв і кинув йому на плечі свій новенький мічманський кітель з кортиком, поцуплений з військових складів…

…Пісок їх діймав найбільше. В'їдався в тіло і мозок, і, здавалося, скрипів у суглобах. Та все ж це була найзатишніша, найтепліша в холодну пору і найбезпечніша криївка. Ніхто, крім них, не проникав у саму глибину катакомб, де в кілометрових нетрях розгалужень можна було наткнутися на кістки чи то партизанів-підпільників, чи теперішніх мертвяків, яких тут ховали подалі від очей. Лише вони знали напам’ять свої лабіринти, орієнтуючись за запахами, легенькими протягами, відлунням кроків і смаком вологих стін.

Діти підземних сутінків. Генерали піщаних кар'єрів. Малі язичники не святих катакомб.

З диким гелготом, розганяючи ще сонних чайок, лопотіло це плем'я до моря і кидало в шумовиння прибою свої голі тіла. Відтак, на ходу жуючи припаси з кишень, бомженята розбігалися по вотчині. Орудували групками, парами й поодинці, як мурахи. А бувало, Тухлий знаходив бригадний підряд, і тоді вони різношерстим скопом вантажили контрабанду, збирали мідії чи рапанів, формували саманну цеглу, різали ракушняк, розбирали сараї. Найменш спритні збирали пляшки і брухт. Найзухваліші скубали вози з товаром, автолавки, ятки і павільйончики. «Чистильники» проводжали очима в море купальників і в кліп ока перетрушували їхні речі на пляжі. Двоє «бомбістів» працювали на замовлення — громили столи й намети торгашів-конкурентів на базарі.

Тухлий провадив загальний нагляд і опинявся завжди в гарячій точці берегового фронту. Увечері здобич зносилася до великої печери і зсипалася на кін — облізлий туркменський килим з генеральської дачі. Коштовності й більша частина грошей ревізувалася на данину, за якою щодругого дня приїздив на жовтому «жигулику» лисий Лопата. Решту витрачали на харч, ласощі, сигарети, ліхтарі і вино для братви. Одяг кожен добував собі сам.

Були й розваги.

Могли натягнути в сутінках рибальську волосінь через тротуар. А потім, наче допомагаючи п'яненьким перехожим, витрушували їх кишені. Або вилити банку сечі на парочку закоханих у парку. Чи лавки обмастити смолою. Або вкинути дохлу кішку у відчинене вікно. Або пробити цвяхом бочку з пивом. Або в зайняту кабінку туалета підсунути запалене клоччя, а ще ліпше — бляшанку з карбідом…

Та найкращою розвагою був дикий пляж. Його собі крадькома влаштовували на мисі, за бетонним хвилерізом, дюжина хіпі та іноземні студенти. Пацани залягали в заростях хвоща і годинами, затамувавши подих, спостерігали за голими пляжниками. Звичайно, за жінками, яких завжди було менше. Одноокий партизанський бінокль із катакомб передавався з рук у руки. Окуляр бінокля найдовше затримувався на зморщених пипках грудей і кучерявих горбиках лон. Найбільше їх дивувало, чому ті патлаті недороби не торкаються цих заповітних місць і навіть не дивляться на таку доступну принадну наготу.

І злісно мстили їм за це. Хтось (а найкраще це вдавалося Лисеняті) нишком підкрадався і цупив купки з одягом. Тут же, в хвощах, вони підпалювали його і вкидали у вогонь жменю бойових патронів. А самі пускалися навтьоки. І вже здаля, регочучи, поглядали, як туди летів береговий патруль.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Лис та інші детективні історії.»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Лис та інші детективні історії.» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Лис та інші детективні історії.»

Обсуждение, отзывы о книге «Лис та інші детективні історії.» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x