Питер Хёг - Смілла та її відчуття снігу

На його тарілці порція макаронів, яка достатньо велика, щоб можна було нею поділитися.

— Ви дуже худенька, Fraulein.

Він натирає великий шматок пармезану, сухий золотистий пил, немов маленькі сніжинки, сиплеться на макарони.

— Ви ein Hungerkiinstler. [35] Великий постувальник (нім.).

Розрізавши на частини власноручно випечені батони, він підсмажив їх у маслі з часником. Засовуючи в рот шматки по десять сантиметрів, він повільно й із задоволенням пережовує.

— Урсе, — питаю я, — як ти потрапив на судно?

У мене не виходить говорити йому «ви».

Він припиняє жувати.

— Верлен говорить, що ви Polizist. [36] Поліцейський (нім.).

Він обдумує моє мовчання.

— Я був im Gefangnis. [37] У в’язниці (нім.). Два роки. In der Schweiz. [38] У Швейцарії (нім.).

Це пояснює колір його обличчя. Тюремна блідість.

— Я їздив машиною в Марокко. Я вирішив, що коли провезти з собою два кілограми, то у тебе будуть гроші на два роки. Біля італійського кордону мене взяли на Stichprobekontrol. Ich bekam drei Jahre. [39] Вибіркова перевірка. Мені дали три роки (нім.). Звільнили через два роки. У жовтні минулого року.

— Як тобі було у в’язниці?

— Die beste Zeit meines Lebens. [40] Найкращий час у моєму житті (нім.).

Від хвилювання він перейшов на німецьку.

— Ніяких стресів. Тільки Ruhe. [41] Спокій (нім.). Я добровільно працював на кухні. Тому я отримав Strafermassigung. [42] Скорочення терміну (нім.).

— А «Кронос»?

Він ще раз намагається оцінити мої наміри.

— Я служив в армії, у швейцарському флоті.

Я намагаюся зрозуміти, чи це не жарт, але він категорично махає рукою.

— Flussmarine. [43] Річковий флот (нім.). Я був коком. Там у одного товариша були знайомі в Гамбурзі. Він запропонував мені «Кронос». Ich hatte meine Lehrzeit teilweise in Danemark, in Tonder gemacht. [44] Час мого навчання я частково провів у Данії, в Тендері (нім.). Це було важко. Після в’язниці не знайти роботу.

— Хто тебе наймав?

Він не відповідає.

— Хто такий Терк?

Він знизує плечима:

— Я бачив його einmal. [45] Один раз (нім.). Він весь час на шлюпковій палубі.

Виходять Сайденфаден і die Frau. [46] Жінка (нім.).

— По що ми пливемо?

Він хитає головою:

— Ich bin Koch. Es war unmoglich Arbeit zu kriegen. Sie haben keine Ahnung, Fraulein Smilla… [47] Я — кухар. Було неможливо отримати роботу. Ви не можете уявити собі цього, фрейлейн Смілло (нім.).

— Я хочу подивитися холодильники і склади.

На його обличчі з’являється страх.

— Aber Verlaine hat mir gesagt, die Jaspersen will… [48] Але Верлен сказав мені, що Ясперсен хоче… (Нім.).

Я нахиляюся через стіл. Тим самим я змушую його забути про макарони, про наше взаєморозуміння, про його довіру до мене.

— «Кронос» везе контрабанду.

Тепер він у паніці.

— Ahh, ich bin kein Schmuggler. Ich konnte nicht ertragen, noch einmal ins Gefangnis zu gehen. [49] Ах, я не контрабандист. Я не зміг би витримати в’язницю ще раз (нім.).

— Хіба це не було кращим часом твого життя?

— Aber es war genug. [50] Але цього було цілком досить (нім.).

Він бере мене за руку:

— Ich will nicht zuruck. Bitte, bitte. [51] Я не хочу назад. Будь ласка, будь ласка (нім.). Якщо нас схоплять, скажіть їм, що я невинний, що я нічого не знав.

— Подивимося, що я можу зробити.

Продовольчі склади містяться прямо під камбузом. Вони складаються з морозильного приміщення для м’яса, приміщення для яєць та риби, поділеного на дві частини холодильного приміщення для інших швидкопсувних продуктів з температурою плюс два градуси за Цельсієм та різних шаф. Усе заповнено продуктами, чисто, акуратно, зручно укладено. Видно, що цими приміщеннями користуються так часто, що навряд чи вони можуть бути тайником.

Урс показує їх мені із сумішшю професійної гордості і страху. На те, щоб оглянути їх, іде дві хвилини. Я дію за графіком. Йду назад у пральню. Відтискаю в центрифузі білизну. Кладу її в сушильну машину і, повернувши ручку, вмикаю. Потім я знову йду. І прямую вниз.

Я нічого не знаю про двигуни. І більше того, навіть не збираюся вивчати їх.

Коли мені було п’ять років, світ був для мене незбагненним. Коли мені було тринадцять, він став для мене маленьким, брудним і до нудоти передбачуваним. Тепер це знову — безлад, хоча інший, не такий, як у дитинстві, але такий самий складний.

З роками я із власної волі почала накладати на себе деякі обмеження. Я більше не хочу починати спочатку. Вивчати нову спеціальність. Боротися зі своєю власною індивідуальністю. Вникати в роботу дизельного двигуна.