Марина Гримич - Острів Білої Сови

— І, звичайно, поручні треба поміняти.

Отець кивнув.

Вони стали роздивлятися, як старі майстри колись закріпили стовпчики для поручнів, щоб мати уявлення, як монтувати нові. Чоловіки поприсідали, вивчаючи, як було використано кожну шпарину між камінням, аби закріпити дерев’яне риштування.

Несподівано Елен скрикнула.

Всі до неї обернулися. Вона показувала рукою вглиб печери.

Там сталися очевидні зміни: у Брендановій лампі запалав вогник.

— Чудо! — вигукнула Елен, упала на коліна і почала ревно молитися.

Отець Боніфацій зайшов досередини і розгублено втупився поглядом у Бренданову лампу.

Софія підозріло подивилася на Седрика.

Їй здалося, що він усміхнувся… Ледь-ледь. Як Мона Ліза.

Після обстеження «святого місця» делегація повернулася до маяка, помила руки в джерелі, й Елен розклала «полянку». Софія швидко ум’яла сандвіч із тунцем і, подивившись на годинник, розпрощалася з компанією: адже в неї на сьогодні було ще заплановано перегляд метиської різдвяної вистави. Можна сказати, перша прем’єра в її житті!

Репетиція відбулася не на острові, а на материку, за сто кілометрів північніше від острова Білої Сови. І туди знову ж таки довелося довго добиратися катерком.

Наблизившись до скромної католицької церкви, де мала відбутися вистава, Софія побачила цілий натовп чоловіків. Усі метушилися, як мурахи, щось майстрували, щось переносили або просто ліниво споглядали метушню, недбало обіпершись на металевий паркан і попиваючи пиво.

Всередині церкви також було людно. По сцені сновигали перевдягнені лицедії: кожну собаку з собачої упряжки (за Софіїним текстом) грав окремий артист. А карибу, здається, мали на голові натуральні роги, що кріпилися шкіряними ременями до тіла акторів. Члени Ради попередили Софію, що серед людей Білої Сови є один хлопець, який закінчив режисерську школу для аборигенних народів. Судячи з того, що побачила Софія, він свою справу знав добре.

Нарешті мурашник заспокоївся і почалася вистава.

Софія відразу відзначила, що творчий колектив підійшов до тексту різдвяної п’єси вдумливо.

За Софіїним варіантом, Марія з Йосипом мандрують у завірюсі на собачій упряжці, шукаючи притулку. Вони натрапляють на покинуте тіпі, де Марія й народжує Ісуса, поки Йосип розводить вогонь. Уранці вони прокидаються від того, що карибу дихає в колиску Ісуса, обігріваючи немовля своїм теплом, а поряд стоїть мисливець і тримає на руках дитинча карибу (адаптований до місцевих умов образ «пастушків з ягнятком»). Потім у тіпі заходять «три царі»: індіянський вождь, французький трапер і британець, начальник посту «Hudson’s Bay Company». [1] Hudson’s Bay Company (HBC) — перша в Північній Америці торгівельна корпорація, одна з найстарших у світі, що переважно експортувала хутро з Північної Америки в Європу. Це була, по суті, мережа торгівельних постів у диких лісах, куди місцеві індіянці та трапери (переважно французи) приносили і продавали або обмінювали хутро. Кожен пост був водночас представництвом британської влади в реґіоні, завдяки чому HBC стала де-факто першим урядом на північноамериканських територіях ( прим. автора ).

Претензії було висловлено Софії в м’якій і делікатній формі. По-перше, пояснив їй режисер вистави, молодик з пірсингами на вухах, носі й губах, «закинуте тіпі» — це нонсенс. Це ж тимчасове розкладне помешкання, яке кочує разом з індіянцями. Якби воно і могло бути закинутим, то тільки в розібраному вигляді. По-друге, Йосип був білим, а білий ніколи в житті без індіянця не розведе вогонь у завірюсі, а всі його собаки повиздихають з голоду.

Тому, за відредагованою версією, Марія народжувала Ісуса в нормальному, «обжитому» тіпі, де індіянська родина поступилася їй місцем, а індіянська жінка допомагала їй з пологами. На ранок Ісус уже лежав у колисці зі шкури карибу, причому туго запеленаний, за індіянським звичаєм, ступнями ніг досередини. Саме так місцеві пеленали дітей, розвиваючи в них клишоногість, аби в дорослому віці їм було легше ходити у «снігових черевиках». [2] «Снігові черевики» (snowshoes) — винахід індіянців Північної Америки, вид взуття для ходьби по глибокому незайманому снігу. Основним компонентом є широкі плетені опорні підошви, що давало можливість перерозподілити вагу тіла на більшу поверхню, тим самим убезпечивши людину від провалювання у сніг ( прим. автора ). Навколо колиски стояли індіянські діти, розглядаючи німб над головою Ісусика.