Александр Медведев - Клуб зразкових чоловіків

Цього разу він зайшов через центральний вхід, до відділення спецтравми піднявся ліфтом на четвертий поверх. Тільки там він спохватився, що не знає, у якій палаті шукати П’яту. Помізкувавши з півхвилини, чи не повернутися в реєстратуру, Нержин зміркував, що все одно запитувати безглуздо. Адже він не знає ні імені, ні прізвища дівчини. А по прикметах і часу доставки простіше запитати про неї прямо тут, на поверсі, у чергового лікаря чи медсестри.

Сергій непевно пройшов у двері з матового скла, над якими висіла табличка «Відділення спецтравми». Перед ним простягнувся довгий коридор із безліччю дверей. Найближчі були відкриті. За ними гладка жінка в білому халаті пила каву з білої емальованої кружки.

— Скажіть, будь ласка, у якій палаті дівчина, доставлена до вас сьогодні близько першої ночі?

— Не знаю, — пробурчала сестра. — У мене чергування з восьмої ранку.

— А хто знає? Хтось же повинен знати? — роздратувався Нержин. — У вас є який-небудь журнал реєстрації, чи щось подібне?

— Послухайте, — зненацька пожвавішала сестра. — Якщо ви про ту біляву вертихвістку без ліфчика, так по неї дві години тому вже приходили.

«Білява вертихвістка без ліфчика» — звісно, не надто точний словесний портрет, але в Нержина відразу впало серце. Він збагнув, що йдеться про П’яту.

— Хто?!

— А ви самі хто будете? — підозріливо примружилася медсестра, відставляючи чашку.

— Я її вчора сюди привіз, — чесно сказав Нержин. — Я знайшов її посеред вулиці і закохався з першого погляду. От, шукаю тепер.

— Еге ж… — недовірливо гмикнула медсестра. Нержин зрозумів, що проводить правильну політику. Його співбесідниця добрішала на очах.

— А ви говорите, що по неї приїхали. Якщо це, звичайно, вона.

— Іншої бути не може. Моя змінниця, коли мені чергування здавала, сказала, що ніч була дуже спокійною. Нікого, крім однієї дівчини, в наше відділення не привозили.

— Так хто ж по неї прийшов?

— Та бабера така… Давно вже не молодуха, але намазана, дай боже! Сказала, що вона її тітка. І справді. Ця дівка її як побачила — відразу цілуватися полізла. Та їй притягла сукню, небога переодяглася, і вони пішли.

— А точніше цю «тітку» змалювати можете?

— Ну, на височенних підборах… Костюм темно-синій… Обличчя таке гостре, волосся чорне…

— А голос?

— Курить вона, видно, багато. Хрипкий голос У неї.

— Ну і що вона говорила своїй племінниці?

— Та я над душею в них не стояла. Тілько на початку, коли обійнялися, я чула, як вона бурмотіла: «Яка ж ти дурненька, П’ята…»

Настрій зіпсувався. І півдня пропало, і П’ятої не знайшов…

Квіти Нержин віддав миловидній Надійці з архіву, піджак зняв, щоб не пом’явся, а сам сів за стіл, запустивши п’ятірню в скуйовджене волосся.

Якось безглуздо виходить. Жодних зачіпок. Залишається, звичайно, ще номер телефону цієї «тітки». Взагалі дивно виходить — то «нам П’ята більше не потрібна», то забирають прямо з лікарні…

Сергій ляснув долонею по столу. Як він відразу про це не подумав?! Адже вони не могли знати, куди він відвезе дівчину! Номера його телефону і навіть адреси для цього явно недостатньо. Виходить, за ним стежили.

Ще хвилин п’ять Нержин приміряв версію про стеження, та врешті-решт відкинув її. Найпевніше, таємнича незнайомка, прокинувшись, просто подзвонила з лікарні своїй «тітці». І все-таки…

Робочий день Нержина не був строго фіксованим. Він міг приходити в архів та йти відтіля, коли заманеться. Міг копирсатися у справах півстолітньої давнини, а міг дудлити каву хоч цілий день. І сьогодні, схоже, у нього просто немає іншого виходу. Йому необхідно в усьому розібратися.

Щонайперше Нержин зателефонував на «956-17-03». Обвали коротких гудків.

Він пішов у сусідню кімнату, до Надійки.

— …Пам’ятаю, ти говорила, що твій геніальний комп'ютерний Михайло може допомогти з пошуком інформації?

Надя усміхнулася, мовчки набрала номер і простягнула Сергієві слухавку.

— Алло, — мовив на тому кінці приємний чоловічий голос.

Після взаємних розшаркувань — «дуже приємно», «радий допомогти», «мені Надя про вас розповідала багато гарного» — Нержин узяв бика за роги.

— Михайле, чи маєте комп’ютерну базу даних, що дозволяє виявити адресу, а ще краще — прізвище приватної особи за телефоном?

— Так. Диктуйте телефон і передзвоніть мені через півгодини.

— Записуйте…

У нього була адреса. І прізвище — Свидригайло О. М.

Будинок він знайшов швидко: «свічка» з двома під’їздами.