Богомил Райнов - Інспектор і ніч. Бразільська мелодія

Здесь есть возможность читать онлайн «Богомил Райнов - Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1974, Издательство: Радянський письменник, Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Інспектор і ніч. Бразільська мелодія: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

До Софії прибув комерсант із ФРН, болгарин з походження, Христо Асенов. Увечері його бачили в ресторані з якоюсь Магдою Коєвою, а вранці знайшли мертвим. Хто підготував і здійснив це вбивство?
Розслідуючи справу, інспектор карного розшуку Петр Атанасов стикається з компанією молодиків, які намагаються жити на «західний манер», вбачаючи сенс життя в розвагах, і несвідомо стають зброєю в руках валютників та контрабандистів.

Інспектор і ніч. Бразільська мелодія — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Розумію ваш натяк і негайно йду. Тільки ще одне, останнє запитання.

При цих словах я зсовую набакир свого капелюха, щоб прибрати зовсім прихильного вигляду, закурюю нову цигарку й зручно випростуюсь у кріслі, машинально думаючи, що моя заповітна мрія все-таки здійснилась: я нарешті сиджу за лікарським столом.

Колев уже підвівся з краєчка столу, але терпляче чекає.

— Це стосується Дори. Мені все ж таки здається, що ця жінка сама обдурює інших. А ви казали, що Маринов обдурював її.

— Казав, так. Але казав також, що більше нічого не знаю. В кожному разі, на вашому місці я б не робив висновків з того, що лежить на поверхні.

— Ви на моєму місці, а я на вашому… наробили б безліч дурниць. Тому, замість мінятися місцями, краще виявимо більше щирості. Одна пташка нашепотіла мені, що Баєва довірила вам набагато більше, ніж ви мені повідомили.

Обличчя Колева знову стає похмурим, майже злим:

— Послухайте, інспекторе. Я казав, що плюю на принципи, але це не означає, що я плюю на всі принципи. Якщо Дора, як ви стверджуєте, справді щось довірила мені, щось особисте, треба бути падлюкою, щоб базікати про це. Тим паче, коли я абсолютно впевнений, що вона зовсім не причетна до смерті Маринова. Дора — це нещасна істота, і я пробував допомогти їй безвідплатно, хочу наголосити на останньому слові. І якщо я не встиг, то це тому, що мав діло із справді нещасною істотою, яку обставини геть заплутали.

— Ваше пояснення мені здається не менш заплутаним. Чи, можливо, просто я не розумію вашої термінології…

Я чекаю вибуху. Й не помиляюсь. Колев здіймає вгору свою кістляву руку з розчепіреними пальцями, немов кличе в свідки самого бога, і кидає мені в обличчя:

— Але як ви можете не бачити того, що зовсім очевидне. Як ви можете вважати спокусницею саму жертву! Простодушна дівчина… втекла від батьків-міщан, від перспективи бути все життя куховаркою і хатньою робітницею… приїхала в Софію вчитися… не потрапила до університету через низький бал… ошукана обіцянками того закоханого дурня Баєва… ледве встигла протверезитись, як уже заплуталась у брехні другого розпутника… заплуталась настільки, що коли їй пропонуєш курси медсестер, вона, замість певного й благородного діла, віддає перевагу брехливим обіцянкам Маринова…

Він і далі говорить в такому ж дусі, гнівно рубає фрази на шматки й розмахує своєю кістлявою рукою, немов жбурляє ці шматки мені в обличчя. Коли він нарешті закінчує, я примирливо буркочу:

— Гаразд, гаразд. Огляд закінчено. Можете вдягатися.

І ледве вимовивши ці слова, залишаю кабінет, щоб випередити черговий спалах.

* * *

Надворі так само майже немає дощу. Це примушує мене сісти в трамвай, хоч я ненавиджу електричний транспорт. Коли йдеш пішки, разом з тобою йдуть і твої думки, а як збочиш у натовп, думкам теж стає тісно — вони втрачають висоту польоту, опускаються до міщанських дрібниць. Зокрема, що вже обід, але для тебе це ще не означає, що ти скоро пообідаєш. Деякі колеги лікаря Колева справедливо кажуть, що гаряча їжа шкідлива для шлунка, але хотів би я побачити, яку гримасу скорчать ті колеги, якщо їм подати охололий суп і холодну баранину з капустою, що є для мене дещицею від насолод на цьому світі.

Виходжу біля Судової палати, знову минаю Торговий будинок цього разу без зупинок, і забігаю в ощадну касу перед самим закриттям. Зал порожній, якщо не зважати на чиновників, які виходять з-за віконець і поспішають на обід. Мене цікавить одне-єдине віконце, те саме, над яким написано: «Каса». За мармуровою загородкою сидить чоловік, який ніби зійшов з фотографії, що висить у Баєвих, — огрядний, незграбний, з підстаркуватим обличчям, а щоки в нього такі, наче він надуває повітряну кулю. Судячи з виразу обличчя, цей чоловік належить до категорії людей, єдина розвага для яких — читати свіжі некрологи.

Скромно виструнчуюсь перед віконцем, але чоловік аж надто заглибився в свої рахунки для того, щоб звернути на мене увагу. Коли він нарешті підводить голову, то навіть не бажає поглянути на мене.

— Каса зачинена, — рикає чоловік з надутими щоками і вдивляється у вікно, наче я всівся десь там на парапеті.

— Це ще й краще, — киваю я.

— Ох, які ж ми дотепні… — Цього разу Баєв дарує мені похмурий погляд. — Я сказав: каса зачинена. Марно чекати.

— Про касу мені зрозуміло. А як ви?

І тицяю йому крізь скло посвідчення.

Чоловік а надутими щоками вочевидь збентежився, але помітно, що він намагається приховати своє зніяковіння.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Богомил Райнов - Только для мужчин
Богомил Райнов
libcat.ru: книга без обложки
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Большая скука
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Людмила — мечти и дела
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Голямата скука
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Инспектор и ночь
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Юнгфрау
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Бразильская мелодия
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Тайфуни с нежни имена
Богомил Райнов
Отзывы о книге «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»

Обсуждение, отзывы о книге «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x