Богомил Райнов - Інспектор і ніч. Бразільська мелодія

Здесь есть возможность читать онлайн «Богомил Райнов - Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1974, Издательство: Радянський письменник, Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Інспектор і ніч. Бразільська мелодія: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

До Софії прибув комерсант із ФРН, болгарин з походження, Христо Асенов. Увечері його бачили в ресторані з якоюсь Магдою Коєвою, а вранці знайшли мертвим. Хто підготував і здійснив це вбивство?
Розслідуючи справу, інспектор карного розшуку Петр Атанасов стикається з компанією молодиків, які намагаються жити на «західний манер», вбачаючи сенс життя в розвагах, і несвідомо стають зброєю в руках валютників та контрабандистів.

Інспектор і ніч. Бразільська мелодія — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ви б могли з цього почати, — рикає він тим самим службовим, ледь-ледь пом'якшеним голосом. — З якого приводу?

— З приводу вашого товариша й сусіда Маринова. Він мертвий.

— Як мертвий? — запитує Баєв, вилупивши очі.

— Так. Остаточно й безповоротно. А втім, вам, напевно, вже відома ця сумна звістка.

— Вперше чую від вас.

— Дивно…

— Що дивно?

— Дивно. Бо ви, власне, перший, хто бачив Маринова мертвим…

Чоловік з надутими щоками підводиться з протилежного боку віконця.

— … Ви, здається, чи не останній, хто бачив його живим?

Касир нахилився до мене. Його вибалушені темні очі дивляться зовсім розгублено:

— Зачекайте… Я нічого не знаю…

— Облиште, Баєв. Ця роль аж надто складна для вас. Краще скажіть, що ви робили зрання в кімнаті мерця.

— Зрання?.. В кімнаті мерця?..

— Так. І облиште цю манеру повторювати кожне запитання, як це роблять двієчники початкових класів, коли хочуть виграти час. Вас бачили. Є свідки. Отже, треба відповідати.

Чоловікові потрібна певна пауза, щоб оцінити ситуацію. Потім товсті щоки розтягуються:

— Я не був у кімнаті. Йшов на роботу й побачив, що двері в зимовий сад відчинені… А також двері в кімнату… Я здивувався, що Маринов порозчиняв скрізь двері в таку негоду… Зазирнув. Дивлюсь: спить. Я зачинив двері й пішов… Ось так.

— Він спав у досить незручній позі.

Касир трохи оговтався й став упевненіший. Він майже задоволений своєю вигадкою:

— Я не звернув уваги на його позу.

Не зводячи з нього очей, виймаю цигарку й закурюю.

— Мабуть, ви не звертали уваги й на симпатії з боку небіжчика до вашої дружини?

Баєв кидає на мене швидкий погляд, потім знову опускає очі. На його обличчі з'являється вираз, що віддалено скидається на зневажливу посмішку:

— Брехня й плітки. Маринов був бабій, це всім відомо, але він не переступав меж. Симпатії… Якщо говорити про симпатії, він більше симпатизував тій студентці.

— Але кажуть, що він виявляв велику увагу й до вашої дружини.

— Дурниці. Якийсь там дешевий подарунок, чи що…

— Наприклад?

— Звідки мені пам'ятати? Пара панчіх або комбінація…

— Чи не здається вам, — дружньо зауважую я, — що це дуже інтимні подарунки? Якщо хтось одягає на вас комбінацію, не виключено, що одного дня він забажає її зняти…

— На мене ніхто не вдягав комбінації, — сердито уриває мене Баєв.

— В цьому я вам цілком вірю. Припускаю навіть, що в комбінації ви б виглядали так, що чоловік захотів би не роздягати вас, а навпаки — прикрити ще чимось… Та зараз ідеться про вашу дружину.

— Облиште мою дружину, — рикає уже зовсім сердито касир. — Ви не знаєте ніякої міри.

— Згоден з вами, та є випадки, коли це необхідно. Наприклад, після історії, як ота, що тільки-но ви її так нахабно піднесли мені: зазирнув, зачинив двері, щоб сусід не застудився, й пішов собі геть… Або, як сказав би Цезар: прийшов, побачив і… пішов на роботу.

Баєв ніби лише тепер повністю розуміє, що його вигадка виявилася непереконливою. Огрядна постать знов перехиляється через перегородку:

— Я кажу вам святу правду… Якщо ви хочете довести, що я причетний до смерті Маринова…

— Чекайте, — заспокоюю його. — До цього ми ще не дійшли. До речі, де ви були під час смерті?

Касир, здасться, вже готовий дати відповідь, аж раптом помічає пастку.

— Не знаю, який час ви маєте на увазі, — буркотить він.

— Тоді скажіть, де ви взагалі були учора ввечері?

— З друзями… Тобто з приятелем.

— Ім'я й адреса цієї особи?

— Іван Костов, вулиця Світла, номер чотири.

— Де працює?

— Пенсіонер.

— Телефон?

— Телефону немає.

Я підводжусь над віконцем, спершись обома руками на перегородку. Темні очі з нечистими жовтуватими білками в кількох сантиметрах від мене.

— Тоді як ви попередите його, що саме мені сказати? Вулиця Світла далеченько звідси, чи не так? Чи ви вже попередили його? Коли ж ви його попередили? Перед тим, як іти на роботу? До речі, о котрій годині ви прийшли на роботу?

Серія запитань справді занадто довга для такої людини, як Баєв, йому важко вигадувати відповіді навіть по черзі. Єдине, що касир встигає використати для захисту, — це вигуки, беззмістовні словечка й переважно повтори:

— Я… я ж вам казав… з приятелем… Про що його попереджати?.. Я… як завжди..

Навіть не завдаю собі клопоту вислуховувати його й ловити на брехні. Важливо, щоб він сам збагнув: від його нікчемної брехні нічого не лишилося. А втім, і це не так важливо.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Богомил Райнов - Только для мужчин
Богомил Райнов
libcat.ru: книга без обложки
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Большая скука
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Людмила — мечти и дела
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Голямата скука
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Инспектор и ночь
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Юнгфрау
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Бразильская мелодия
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Тайфуни с нежни имена
Богомил Райнов
Отзывы о книге «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»

Обсуждение, отзывы о книге «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x