Богомил Райнов - Інспектор і ніч. Бразільська мелодія

Здесь есть возможность читать онлайн «Богомил Райнов - Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1974, Издательство: Радянський письменник, Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Інспектор і ніч. Бразільська мелодія: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

До Софії прибув комерсант із ФРН, болгарин з походження, Христо Асенов. Увечері його бачили в ресторані з якоюсь Магдою Коєвою, а вранці знайшли мертвим. Хто підготував і здійснив це вбивство?
Розслідуючи справу, інспектор карного розшуку Петр Атанасов стикається з компанією молодиків, які намагаються жити на «західний манер», вбачаючи сенс життя в розвагах, і несвідомо стають зброєю в руках валютників та контрабандистів.

Інспектор і ніч. Бразільська мелодія — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Іду під дощем, обійнятий ностальгією. Ностальгією за старим будинком. Не за рідним, якого я, до речі, й не пам'ятаю, а за іншим — за будинком Маринова. Коли заходжу в двір, уже зовсім смеркло. Сильний вітер хилить віття каштанів, але цю деталь пейзажу скорше вловлюють мої вуха, аніж погляд. Над входом горить лампочка. З дверей саме виходить Катя з базарною сумкою.

— А, товаришу начальник… — починає жінка вивергати водоспад слів, наче моя поява була її найвищою мрією. — А я оце зібралася дещо купити.

— Купуйте, не турбуйтесь. Я хочу лише побачити вашу племінницю. Виконати формальність.

— Мені чомусь так і здавалося, що ви ще зайдете, тому я й кажу їй: не виходь, кажу, можливо, тебе шукатиме начальник, дуже приємний чоловік, який веде слідство, та хіба ж оці, теперішні, хоч хвильку всидять удома! Зробить манікюр, зиркне в дзеркало — і потім шукай її. Іноді в розмові з Марою я кажу їй: Маро, ти знаєш, оці теперішні…

— Вибачте, що я вас перебиваю, але чи не пригадаєте ви, о котрій годині повернувся вчора товариш Димов?

Очі жінки хитро примружуються. Вона довірливо схиляється до мого вуха:

— Товариш Димов був учора ввечері в Ямболі. Так він сказав мені сьогодні. Але нехай він розповість про це моєму капелюхові, — хто є й кого немає — про це я знаю найкраще, бо коли хтось повертається додому, він повинен пройти повз моє віконце, і я бачу його ноги. Так от: увечері я бачили, як повз віконце промайнули ноги Димова, і гадаю, що це було вже дуже пізно.

— До півночі чи пізніше?

— О, ще до півночі, в цьому я впевнена, бо згодом після того, як я побачила крізь віконце його ноги, я піднімалася пити поду і тоді ще не було о пів на дванадцяту…

— Ви, здається, спите дуже неспокійно.

— О, в мої роки, товаришу начальник, завжди так: коли спиш, коли не спиш, — сама не знаєш.

— А кажете, що нічого не чули нагорі, в кімнаті Маринова…

Жінка дивиться на мене так, наче зважує, чи не бовкнула вона чогось зайвого, потім трохи невпевнено посміхається своїм великим ротом:

— Ні, нічогісінько. Коли б я чула, то чом би не сказала вам?..

— Гаразд, гаразд, — заспокоюю її. — А товариші Колев і Славов уже повернулися?

— Лікар уже вдома й товариш Славов теж, та й я, якщо вам знадоблюся, скоро повернусь, якщо тільки мене десь не перестріне моя подруга Мара. Дуже гарна жінка, товаришу начальник, але жахлива балакуха… та й я теж не з мовчазних, я це знаю, але ж моя подруга Мара справді не знає міри, хоч скажу вам, це від того, що ми так звикли, адже раніше було бігаєш цілий день, аж ноги підкошуються під тої біганини, а коли звільнишся, то хіба тебе хтось поведе в кіно чи в кав'ярню, як оцих теперішніх? Пусте, найбільше — вийдеш на вулицю й погомониш із сусідками, за це ж гроші не платити…

Я задумуюсь над цими останніми словами, спускаючись у підвал, і пригадую колишніх жінок з нашої вулиці, що сиділи на ослінцях перед під'їздом, і вирішую, що, справді, навряд чи дуже веселим було життя жінки, для якої єдиною доступною розвагою були безплатні балачки. Хоч це, звісно, ще не виправдання для жінки, якщо вона бреше тобі в очі.

Лампочка в підвалі тьмяно блимає. За дверима Колева чути чоловічий і жіночий голоси. Вони жваво про щось говорять, та оскільки підслуховувати не годиться, я рішуче стукаю. Двері легко відчиняються, й у коридор висовується голова лікаря. Його обличчя не світиться гостинністю.

— Знову я… — повідомляю зовсім зайве. — Вибачте, але що вдієш: така професія.

— Розумію вас, — холодно киває Колев. — І моя професія така сама: робочий час ненормований. На жаль, зараз я не один… Родичка, знаєте…

— Я хотів би уточнити одну маленьку деталь, але якщо так — залишимо це на завтра, — кажу примирливо.

Лікар вагається — повернутися в кімнату чи вийти, потім ступає крок уперед і зачиняє за спиною двері:

— Якщо тільки одну деталь… Я боявся, чи не вирішили ви знову оглянути все, як уранці.

— Не бійтесь. Цього разу роздягатися не будемо. Виймаю цигарки. Закурюємо.

— Ну? — нетерпляче підганяє мене Колев.

— Ви недавно, здається, казали, що небіжчик був як скеля, чи щось подібне.

— Він був здоровий, це правда.

— А змовчали про те, що у вашої гранітної брили був рак.

— Невже рак?

Колев здивований, але не дуже.

— Авжеж, рак. Хоч ви належите до тих лікарів, які вважають рак лише тимчасовим нездужанням організму… але все-таки повинні були б згадати про цю деталь.

— Як я можу згадувати про деталі, які мені невідомі?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Богомил Райнов - Только для мужчин
Богомил Райнов
libcat.ru: книга без обложки
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Большая скука
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Людмила — мечти и дела
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Голямата скука
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Инспектор и ночь
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Юнгфрау
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Бразильская мелодия
Богомил Райнов
Богомил Райнов - Тайфуни с нежни имена
Богомил Райнов
Отзывы о книге «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія»

Обсуждение, отзывы о книге «Інспектор і ніч. Бразільська мелодія» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x