Богомил Райнов - Інспектор і ніч. Бразільська мелодія

Я думаю про це, раз по раз звертаючись до послуг телефону, бо в голові у мене не один Філіп. Наближається година дня, коли я припиняю ці паралельні заняття і йду провідати Марина.

Архітектор відчиняє мені двері, водночас намагаючись проковтнути їжу. Є люди, які що більше засмучені, то більше відчувають потребу добряче попоїсти. Хоч обличчя Марина справді-таки змарніло й стало похмурим.

— Пробачте, я саме їв…

— Нічого, я тільки на хвилинку.

Він безцеремонно заводить мене до кухні, біленької, зі стінними шафами, електричною пічкою, холодильником та іншим господарським начинням. На столі стоять дві тарілки з ковбасою й сиром.

— Чому ж так, по-холостяцькому? — прикидаюсь я на трійку з плюсом.

Марин теж прикидається на трійку з плюсом. Мовляв, «я не чув, що ви сказали».

— Чи, бува, не пішла від вас ваша подруга?

— Гадаю, ви прийшли у службових справах, — бурчить господар, сідаючи за стіл.

Потім, вирішивши все-таки бути гостинним, додає:

— Прошу, сідайте! Разом підобідаємо.

— Я щойно поїв, — і оком не змигнувши, брешу я, але сідаю.

— Тоді чашечку кави. Тільки-но зварив.

Він бере з пічки кавник і наливає мені щось середнє між чаєм і кавою, щось дуже рідке, але з густою парою. Беру чашку, запалюю цигарку й далі співаю своєї:

— Їжте й спробуйте спокійно вислухати мене…

— Я ж вас слухаю.

— Не ображайтесь, коли я, можливо, торкнуся деяких ваших особистих справ. Іноді особисте й службове настільки переплітаються, що… Саме тому під час слідства виникла потреба ознайомитися з деякими деталями Дориного минулого…

— Отже, й ви в курсі… — гірко зауважує Марин, переставши їсти. — Виявляється, всі були в курсі, крім мене.

— Ви кохаєте Дору, чи не так?

— Я кохав її! — огризається Марин, наголошуючи на минулому часі дієслова.

— Ну, тоді виходить, що ви її й досі кохаєте. Людина не змінює свої почуття за одну ніч, то більше, коли для цього немає серйозних причин.

— Немає серйозних причин? Ви що, глузуєте?

— Зовсім ні…

Але тут господар жбурляє на стіл виделку й, не чекаючи моїх пояснень, спалахує від обурення:

— Слухайте: адже вона взялась обплутати мене тільки заради того, щоб виграти парі! Брудне шинкарське парі! Довести, що вона може зіграти роль цнотливої дівчини, незважаючи на всю свою розбещеність, що в неї вистачить таланту і… і сексуальних здібностей… «задушити» такого серйозного чоловіка, як я… що хоч вона мерзотниця…

— Годі! — зупиняю я його. — Дора — не мерзотниця. Дора — чудова людина… Визнаю, що це людина, яка зазнала певної катастрофи, але це безумовно чудова людина. Якщо ж вам потрібен мерзотник, — краще шукайте його серед своєї рідні!

Манев дивиться на мене майже перелякано — трохи роззявив рота, аби щось сказати, але так і завмер.

— Нема чого дивуватися. В цьому немає нічого надзвичайного. Дора прийшла сюди не заради парі, а для того, щоб врятувати Філіпа з небезпечного становища, в якому він опинився з власної вини. Якщо казати точніше, це він примусив її прийти, і вона прийшла, щоб допомогти йому, бо, погодьтеся зі мною, тоді вона ще не була знайома з вами й не брала щодо вас ніяких зобов'язань, вона мала дружні зв'язки з Філіпом, і якщо відчувала якийсь обов'язок, то лише перед ним.

— Це аж ніяк не змінює становища, — глухо й спокійніше відповідає Марин, втупивши безтямний погляд у свою тарілку.

Він, напевне, чекав, навіть невиразно сподівався на те, що я одним махом спростую Філіпові слова, а тепер зрозумів, що йдеться тільки про нюанси, й знову спохмурнів.

— Послухайте, Манев. Філіп робив вам чимало капостей, майже всі вони мені відомі, і, якщо минулого разу я не наполягав на тому, щоб ви перераховували їх, це було тільки з. поваги до ваших братерських почуттів. Однак майте фа увазі, що в даному випадку він намагається зробити вам таку капість, якої ви ніколи не забудете…

— Облиште, — махає рукою Марин. — Я знаю свого брата. Чудово знаю, що він здатний дещо прикрашати й перебільшувати просто для того, аби зробити сенсацію й похизуватися перед іншими. Але ви, людина, яка вивчила цю справу, а не почула про неї від Філіпа, чи візьметесь ви стверджувати, що все це вигадка?

— У мене немає таких намірів. Я вже сказав вам: була катастрофа. Однак дізнатися про самі факти, не розібравшись у їх причинах, це означає… це означає ковзати по поверхні.

— Облиште, — знов махає рукою Марин. — Поверхня свідчить і про те, що всередині. І взагалі збоку легко давати мудрі поради. Бо ж не вам одружуватись з нею, а мені!