Випили по великій чарці.
— Що з кредитом, бл? — поцікавився шеф, хрумкаючи цибулиною.
— До кінця тижня з'ясується.
— Я домовився з поляками, бл, вони робитимуть ремонт.
— Наших не хочеш брати?
— Нашого вуйка візьми, бл, — весь світ буде знати, що тут робиться, який ремонт… А поляки, будуть мовчати.
— Діловий підхід ділової людини.
— По-іншому з нашим плебсом не можна, бл. Йому даєш вільну Україну, можливості, а воно сидить у колхозі і мріє про совєцьку власть, бл, коли ковбаса була дешева і зарплата вчасно! Та працюй, бидло! Ні! Прийшов учора один орендар, його мать! Каже, бл, що колгосп через суд відібрав у нього трактора і землю, тепер не може погасити кредит. А банк підняв кредитну ставку і конфіскує майно. Чим думав, бл, коли брав кредит?! Мені йти на день народження, а він падає на коліна і просить захистити від свавілля! Ось такі господарі, так їх мать!..
— Так, — вловив паузу Гуцул. — Я накидав план по пальному на наступний рік. Непогано заробимо. А завтра, — стишив голос, — маємо зустрітися, Андрій закінчив зі спиртом…
— Нехай пережене гроші у Польщу, бл, досить «конвертів». Намагаюся дома не тримати готівку — час непевний. І тобі раджу… З тим весіллям, бл… Ти мене капітально підводиш. У Київ, так їх мать, хтось доніс, ще ця публікація… Петько Мжичний, — засранець, а це ж ми його витягнули… Роби людям добро…
Гуцул, згоджуючись, зітхнув. Швець, коли був напідпитку, нікого не слухав, гнув матюки і годинами патякав. Василь Васильович налив коньяку.
— Давай вип'ємо за нашу дружбу! — запропонував тост.
Швець зі смаком смикнув чарку, розцілував заступника і сказав:
— І ти добрий засранець… Скільки я можу відмазувати твого Андрія, мать його? Час непевний, бл! Скажи своєму коханому зятеві, щоб узяв дупу в жменю і тихенько сів на ній.
Гуцул дивився на цього п’яндигу і не міг второпати, чи справді він не відає, звідки гроші беруться, чи клеїть дурника. Швець завжди вміло з’їжджав з пікантних тем. І хоч заливав сліпаки по саме нікуди, свого не випускав. Перші серйозні капітали зробив ще на приватизації — хабарі проходили через Гуцула. З тугою кишенею оженився на молодій дівці — протеже Андрія, переїхав у триповерховий будинок на околиці міста, збудований стараннями Анджея…
Після другої пляшки Гуцулу вдалося розповісти про свій задум.
— Який мій інтерес у цьому? — цілком тверезо запитав Швець.
— Сорок тисяч на рік чистими, за повної відсутності ризику.
— Що треба зробити?
— Пільги для СП, що буде постачати пальне в область.
— Непоганий задум, — у ньому враз прокинувся економіст, і він розвинув думку. — Ми розширимо діяльність підприємства на регіон, бл, станемо монополістами і покажемо, як Галичина може працювати, мать їх!
Гуцул більше не міг слухати патякання шефа.
— Тодосю, може, зателефоную до Андрія, нехай зорганізує сауну, дівок? А то сидіти та пити у кабінеті…
— Робочий день не закінчився, треба мати совість… Наливай.
Перед Максимівни лежали розробки кримінального угруповання Анджея, від економічного підґрунтя до особистих симпатій та психологічних портретів учасників. Назагал це інформація від конкурентів та внутрішніх агентів. Коли б вони давали офіційні свідчення, давно можна було пересадити бандюг, а так — лише стучать одне на одного, коли вигідно. А «стук» до справ не підшиєш.
Ситуація ніби й під контролем, але вплинути на неї неможливо. Керівництво МВС обрало цікаву тактику щодо організованої злочинності — мало не кожен мент має «своїх» бандитів, які його підгодовують. Якщо колись менти отримували хабарі безпосередньо від бандитів, то тепер використовують їх як робочу силу для вирішення власних питань або як бізнес-партнерів. І поки те чи інше угруповання становить фінансовий інтерес, йому дають можливість існувати, як ні, — його знищують. І немає значення, чи торгують вони наркотиками, чи продають гуртом і у роздріб Батьківщину. Гроші понад усе!
Угруповання Анджея, було винятком із правил. Їх можна назвати бандитами в білих рукавичках. Хоча направду Андрій Коваль завжди діяв жорстко, але не своїми руками. Зіштовхував конкурентів, з’являлися трупи, декого відправляли за ґрати, а території на правах сильного забирав Анджей.
Кар'єру в кримінальному світі почав рядовим «биком» в угрупованні Мамонта. Данина з базарних торговців, «наперстки», «кидки» — традиційний хліб рекетира кінця восьмидесятих. Потім став правою рукою лідера. Од початку разом із ним вторували той шлях Ігор Вербний — Князь, Жора Енгельман — Ангел (бухгалтер і касир угруповання), Іван Смик пристав дещо пізніше; було ще кілька серйозних хлопців — Калач (Сашко Хлібний), зараз у Києві.
Читать дальше