Сергій Ухачевський - Чужа гра

— Саме безопасне, — стверджував Мишко, — ета када свідєтіль дає показанія на тому світі.

— Який свідок?! — нервував Валентин. — Дитина не вміє говорити!

— Вот і будеш няньчитися з цим ґавном, — реготав Сашко. — У тебе постоянно нове пополнєніє — то батяня припринджений, весь в тризубах, сестрички непонятні; тепер будеш ще возитися з сучкою Ірки, яка на нас написала заяви! Да її треба задушити і закопати!

— Я решаю, что делать! — гаркнув Валентин. — Звоните Петьке!

Мишко зателефонував до Кірцуна і повідомив радісну новину. Той сказав, що вони чесно заробили гроші. Наказав дати трубку Валентинові.

— Йобты, — сказав Кірцун, — чë-то ты в последнее время стал мягкотелым. Вчера арестовали Бациллу, нахуй. Нас приперли к стенке.

— Бацилла не заговорит?

— Он себе не враг.

— Так что, я опять «камандір»?

— Йобты, старый, конечно.

— Так скажи это моим дружкам, а то ребенка прибьют!

«Гремлін» підтвердив повноваження Валентина і після цього у хаті запанував спокій. Кіря присів біля маляти, приніс іграшки, дав попити, забалакав її, і Наталочка мирно заснула. Зазирнув до кімнати братів. Ті витягнули баяни [25] Баян — штрикавка (жарг.). , відважували на дозу героїн і готувалися вмазатись. Валентин вирішив, що коли-небудь їх повбиває. Увімкнув телевізор, ліг на канапу і задрімав.

Невдовзі — дзвінок:

— Придурку! Говорить Князь. Угадай, звідки я знаю твій номер? Коли сказав сестричці Оленці, що почну відрізати пальчики Надійці, з переляку втратила мову… а номер телефону записала на папірчику. Поки що вони цілі і здорові. Єдине, у них — нервова діарея. Ось так і сидять з повними колготками…

У Валентина холод пройшов по хребту.

— Що я повинен зробити?

— Повернути Наталочку, а для Кірцуна продовжувати гру, начебто дитина у тебе. Ферштейн зі?

— Я! Тобто, так. Але тут — Астаф’єви, вони били маленьку, я заступився!

— Повернеш дитину і скажеш, що ти — наш чоловік. Накажу охороні тебе не чіпати.

—… Які гарантії, що з сестрами нічого не станеться?

— Моє слово. Навіть більше — я гарантую недоторканість тобі.

— Що зі мною буде потім?

— Розберемося окремо. За годину маємо знати, що Наталочка на місці.

Валентин зазирнув до братів. Ті лежали на спинах, закотивши очі, з пришпиленими до нижніх губів язиками. Треба було з ними кінчати. Спочатку хотів пристрелити, але після цього залишиться багато крові… Узяв грамів десять героїну, розчинив у гарячій воді і тихенько ввів Мишкові в шахту [26] Шахта — вена (.жарг.). . Потім — Сашкові. Обом відщепнув «собачки», які утримували язики, і вийшов геть. Після таких доз не виживає ніхто.

Удосвіта повернув дитину. Наталочка мирно спала, наче з нею нічого не трапилося. Марина Григорівна та Степан Олегович кинулися цілувати рятівника онуки, але він вибачився і чкурнув з дому. Охоронці цокали язиками, дивлячись услід. Куля наказав не чіпати Валентина і простежив, куди поїде. Богданові довелося стати свідком, як Кіря закопував у саду приятелів. Пацюки пожирали один одного.

Після цього Циган напився до безтями, ходив по хаті, наче несповна розуму, падав на коліна перед якоюсь картиною, вставав, збуджено розмахував руками, диригуючи невидимим оркестром, і співав нікому не знані пісні…

За кілька днів Ірина спостерегла, що в неї з’явилося сиве волосся. Останнім часом щоранку їздила до церкви і ставила свічки перед іконами, щедро давала милостиню, не шкодувала грошей на потреби храмів, побувала в Лаврських печерах і дякувала Богові за чудовий порятунок її та доньки.

Одного ранку до неї завітав Максимів, роздратований, збуджений. Ірина саме збиралася виходити. Сьогодні мали відбутися збори акціонерів «Руської», і обидві сторони готувалися. Ішла гра Кірі проти Петька. Валентин брехав, що попередив діда з бабою: онуку повернуть, коли невістка слухатиметься порад чоловіка, інтереси якого в «Руській» і в «Оілхоумі». Ірина вдавала, що шукає зустрічі з Петьком, але той не погоджувався, гадаючи, що вона дійде до кондиції і на переговорах буде поступливою.

— Одягни бронежилета, — наказав Петро. — Йдемо назустріч із сволотою.

— Бог, якщо захоче забрати моє життя, то таки забере.

— Натягни на себе бронік і не сподівайся на Бога! До речі, коли ти востаннє нормально їла?

— За собою дивися!

— Тільки глушиш каву, коньяк і куриш. Не забувай: на тобі тримається вся структура! Ти молода, тобі дітей народжувати, а поводиш себе, як розведене сорокарічне бабище!