Сергій Батурин - Вакансія для диктатора

Здесь есть возможность читать онлайн «Сергій Батурин - Вакансія для диктатора» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Кальварія, Жанр: Боевик, Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Вакансія для диктатора: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вакансія для диктатора»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Під час робочого візиту до далекого від столиці Верхоярська було вбито Президента країни Романа Романовича Погодіна. Герой цієї історії, який саме перебував під Верхоярськом, розуміє, що почалася велика гра за переділ влади. Попри смертельну небезпеку, він намагається дістатися столиці та зірвати плани тих, хто затіяв цю гру. Численні впливові вороги намагаються вбити його, але на допомогу несподівано приходить офіцер із президентської служби охорони.
Хто цей герой, чому йому допомагає колишній охоронець покійного, чи вдасться їм досягти мети? Найбільше хобі Автора — історія, тому він інколи передбачає реальні події. Не виключено, що й події, описані у цьому романі, не така вже й вигадка?

Вакансія для диктатора — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вакансія для диктатора», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Періодично виникала ще одна думка: «Як Неллі, чи вдалося їй вислизнути від погоні?»

Емоції загострилися, а всі органи чуття працювали на межі можливостей. Він почув, як хруснула гілка під необережною ногою його переслідувача десь далеко ззаду, помітив, як знялися у повітря сполохані птахи у сотні кроків ліворуч маже на одному з ним рівні. По праву руку явних ознак присутності людей не виявлялося, але він інстинктивно відчував, що там теж хтось є. «Ільїн» розумів: вони його женуть, як зграя гончаків дичину. Пересвідчилися, що він небезпечний, і просто контролюють його пересування, чекаючи на підмогу. Викликали вже, мабуть: в них-то, безумовно, і рації, і стільникові телефони є. Він би, принаймні, так і зробив.

Змішаний ліс переходив на рідколісся, і це не подобалося втікачеві. Він від самого початку сподівався заховатися десь, пропустити погоню й у неї за спиною тихенько забратися геть, але тут тайга не нагадувала дрімучі нетрі із завалами вітролому, з вивернутими з корінням деревами, її, як на те, кілька років тому якісно почистили лісники. «Віктор Іванович» пробіг ще метрів тридцять, опинився на узліссі й зрозумів, чому його виганяли саме сюди: прямо перед ним стрімко падало вниз урвище закинутого кар’єра. Крутий — без спорядження не злізти — бескид тягнувся і праворуч, і ліворуч, здавалося, аж до небокраю. Подітись не було куди.

«От і все», — подумав «Ільїн». Він сів на старий чорний товстий пень, певне, дубовий, бо постарів, а не згнив. «От і все: жив-служив, а перед тим до школи ходив, спортом займався... Як вчора було». Так, спортом: перед очима спливло обличчя його першого тренера з секції східних єдиноборств. Той завжди казав: «Спочатку поразка відбувається у нашій голові. Варто на неї погодитися, і вона настає дуже швидко! А якщо ти не погодився, її може не статися!» Усе життя сповідував це правило в спорті, — он чорний пояс колись заробив, — і житті. Ніколи не здавався. А тут — мало нюні не розпустив. Чого б це із такою зброєю та майже чотирма десятками набоїв не повоювати? Ще подивимось, хто кого! Поки є хоч один патрон хоча б в ПСМі, гру не закінчено!

Він заліг за пень, наготовив свою «Гюрзу», майже одразу побачив праворуч у просвіті між негустими деревами силует людини, що тихо рухалася, тримаючи пістолет напоготові, й прицілився. От зараз плавно спустимо гачок і... Та раптом — пум-пум-пум — хтось випередив «Ільїна», зрізавши переслідувача короткою чергою з якогось нестандартного («калаш» будь-якої модифікації «Віктор Іванович» змолоду безпомилково пізнавав на слух) автомата. Хто цей невідомий рятівник, що прийшов на допомогу в найскрутніший момент, і на що очікувати в результаті його появи, розмірковувати часу не було. «Ільїн» уп’явся поглядом у далечінь: десь там зачаїлися ще двоє озброєних ворогів.

Пум-пум-пум — знов видав коротку чергу невидимий автоматник, і йому відповіли декілька пістолетів. «Ільїну» здалося, що три, але такого бути не могло: в джипі сиділо п’ятеро, одного він завалив у кабіні, ще одного — біля валуна, і одного тільки-но поклав невідомий стрілець. Виходить, залишилося двоє, а на слух здається — вогонь ведеться з трьох позицій. Він не став гадати, скинув куртку й поповз, ховаючись, як колись учили, в складках місцевості, на звук пострілів.

Добре все ж, що, поспіхом забираючись з державної дачі — так скромно називалася комфортабельна заміська резиденція місцевого губернатора, він здогадався вбратися в темні брюки та светр, і тепер не кидався у вічі, переповзаючи по землі у незнайомій гущавині.

Йому вдалося підібратися до одного зі своїх переслідувачів ззаду майже впритул: моцак у камуфляжі лежав у западині з пістолетом напоготові, уважно вдивляючись у тайгу з того боку, звідки лунали автоматні черги. «Ільїн» одразу впізнав його: це був майор Молодцов, права рука полковника Ваніна, коменданта закладу, де ще годину тому вони з Неллі так прекрасно проводили час. Ось і підтвердження: Ванін — частина великої змови. Бувалий «Віктор» ретельно прицілився й першим же пострілом поміж лопаток вразив невдаху майора. Те, що насамперед треба відкинути зброю від вбитого ворога, — азбука війни. Хто знає, може, він лише непритомний, а зараз оклигає й почне стріляти? Таке не раз траплялося, і люди ставали жертвою власної легковажності. «Ільїн» підскочив до мерця, ногою відфутболив подалі його «Гюрзу», мить подумав і добив контрольним пострілом. Голова здорованя луснула стиглим кавуном. «А ви кажете — «все», Вікторе Івановичу, а поразка — вона в голові!» — підморгнув сам собі «Ільїн». Десь поряд запумкав нерозпізнаний скоростріл, довелося падати на землю у заглибину поряд із мерцем. Стукнула в голову невчасна думка: «Хоч би в крові не вимаститись».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Вакансія для диктатора»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вакансія для диктатора» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Сергій Батурин - Польовий командир
Сергій Батурин
Сергій Батурин - Меч королів
Сергій Батурин
Сергій Батурин - OST
Сергій Батурин
Сергій Батурин - Охоронець
Сергій Батурин
Сергей Батурин - Драйзер
Сергей Батурин
Манфред Кох-Хиллебрехт - Homo Гитлер - психограмма диктатора
Манфред Кох-Хиллебрехт
Сергей Батурин - Кава по-польськи
Сергей Батурин
Сергій Батурин - Операція «Вишиванка»
Сергій Батурин
Отзывы о книге «Вакансія для диктатора»

Обсуждение, отзывы о книге «Вакансія для диктатора» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x