Сергій Батурин - Вакансія для диктатора

Здесь есть возможность читать онлайн «Сергій Батурин - Вакансія для диктатора» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Кальварія, Жанр: Боевик, Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Вакансія для диктатора: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вакансія для диктатора»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Під час робочого візиту до далекого від столиці Верхоярська було вбито Президента країни Романа Романовича Погодіна. Герой цієї історії, який саме перебував під Верхоярськом, розуміє, що почалася велика гра за переділ влади. Попри смертельну небезпеку, він намагається дістатися столиці та зірвати плани тих, хто затіяв цю гру. Численні впливові вороги намагаються вбити його, але на допомогу несподівано приходить офіцер із президентської служби охорони.
Хто цей герой, чому йому допомагає колишній охоронець покійного, чи вдасться їм досягти мети? Найбільше хобі Автора — історія, тому він інколи передбачає реальні події. Не виключено, що й події, описані у цьому романі, не така вже й вигадка?

Вакансія для диктатора — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вакансія для диктатора», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

«Тут широке узбіччя, вони просто обійдуть нас, і тоді діло — швах», — зрозумів бувалий у бувальцях утікач і беззаперечним тоном наказав жінці:

— Неллі, тікай у тайгу, я тебе прикрию.

Він зупинив авто, розчахнув дверцята, вистрибнув назовні, примудрившись на льоту два рази бахнути в бік погоні, вміло впав, згрупувавшись, перекотився через спину й опинився на животі у зручному для стрільби положенні, одразу натиснувши на спусковий гачок.

Мабуть, на цей раз він цілився більш вдало: лобове скло пішло павутинням тріщин, водій джипа ткнувся лицем у кермо, а сам заморський всюдихід скинув газ, пішов юзом і став за два десятки кроків від «УАЗа». Стрілець, що сидів біля водія, ударом ноги вибив розтріскане тріплексне скло й відкрив вогонь у бік «Ільїна». З джипа з точно такими ж переворотами (чи не по одних методиках вчилися?) повистрибували троє кремезних чоловіків і розкотилися протилежним узбіччям.

«Чого вона не тікає, дурепа? — роздратовано подумав «Віктор Іванович» про Неллі. — Її ж вб’ють, бо вона зі мною!»

Він чудово розумів, що сама вона нападникам не потрібна, їхня задача — покінчити з ним, жінка — випадковий свідок, але в таких справах очевидців живими не залишають.

Тут заревів мотор «УАЗа», й мікроавтобус рушив та поповз геть. Це Неллі перебралася на сидіння водія й взялася кермувати. «Нехай, може, так і правильно», — подумав чоловік. Коли переслідувачі заходилися палити їй услід, він блискавичним кидком поміняв позицію й відкрив по стрільцях перебіжний вогонь, прикриваючи її відхід.

3.

Якщо ти один, а ворогів четверо, і кожен із них принаймні удвічі молодший за тебе, а готували вас в одних і тих же центрах бойової підготовки, тільки тебе тоді, коли їх ще й на світі не було, то шанси твої виглядають геть примарними.

«Ільїн» відходив, міняв позиції, огризався поодинокими пострілами, економлячи набої, перебігав, не даючи їм обійти себе, а в голові весь час пульсувала думка: «Що далі?» Невисокий зріст та невидатні габарити, що в дитинстві та юності були причиною неабияких переживань, тепер виявилися величезною вигодою. Він петляв, робив ривки й перевороти, ховався за пеньками й деревами, падав і переповзав по-пластунському, подумки дякуючи долі, що не виріс здоровенним двометровим драбом, котрому ухилятися від куль було б не так зручно, а влучити в якого таки легше. Він опинився тут уперше і не знав місцевості, тому не мав якогось визначеного плану. Досі йому шалено таланило: вдалося обдурити Кочетова й Булкіна, змусивши повернутися до себе спиною, пощастило поцілити у водія, вистрибуючи з кабіни мікроавтобуса. Пофартило, що Неллі втекла. А особливим, надзвичайним везінням було те, що ніхто з чотирьох супротивників ще жодного разу не влучив у нього. А вони старанно намагаються це зробити; він не мав щодо ситуації й тіні ілюзій: їхнє завдання — не взяти живцем, а саме прибрати його, причому бажано так, щоб свідків не залишилося, а тіло безслідно зникло.

Він ледве встиг заскочити за чималенький валун, як пролунав спарений постріл, і, неприємно тьохнувши, від кам’яної поверхні його укриття зрикошетили дві кулі.

«Треба ж таке», — подумав «Ільїн». Він був упевнений, що трохи відірвався від погоні, і сподівався хоч на кілька митей перепочинку, щоб віддихатись. Але хтось спритний уперто висів на хвості. Такі люди зустрічаються, — ймовірно, вони в минулому житті були хортами, — їх хлібом не годуй, дай побігати. І хоч як ти тренуйся, хоч як мордуй себе щоранку кросами та пробіжками, все одно їх не перебігаєш і від них не втечеш: біг — то їхня природна форма існування. Очевидно, хтось такий ув’язався за непогано для свого віку тренованим «Ільїним». Утікач обережно висунувся збоку брили й одразу сховався. І негайно там, де щойно було його лице, здійнялися підняті двома кулями фонтанчики дрібних кам’яних осколків.

Головне — він помітив, де в негустих кущах сховався стрілець. «Віктор Іванович» переклав СПС у ліву руку, правою підняв замашну чималеньку каменюку, що валялася біля брили, примірявся, навздогад навісом через своє укриття метнув туди, де сидів цей природжений легкоатлет з пістолетом, щоб відволікти його, а сам вихопився з лівого боку валуна й всадив у кущі, крізь котрі виднівся нечіткий силует, п’ять чи шість куль. Він схаменувся тільки тоді, коли зрозумів, що розстріляв усі набої й клацає розрядженим пістолетом, вийняв і викинув порожній магазин та вставив запасний — передостанній. «Зірвався, — зрозумів ветеран. — Банально зірвався, економив-економив боєприпаси, а тут... Мабуть, такі забави не для літніх людей...» Тут він усвідомив, що стоїть біля каменю відкритий, як тополя на белебні, і гайнув у зарості бузини. «Напевно, влучив у марафонця, — міркував на бігу. — Он скільки я маячив, двадцять разів можна було підстрелити, а він не стріляв!»

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Вакансія для диктатора»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вакансія для диктатора» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Сергій Батурин - Польовий командир
Сергій Батурин
Сергій Батурин - Меч королів
Сергій Батурин
Сергій Батурин - OST
Сергій Батурин
Сергій Батурин - Охоронець
Сергій Батурин
Сергей Батурин - Драйзер
Сергей Батурин
Манфред Кох-Хиллебрехт - Homo Гитлер - психограмма диктатора
Манфред Кох-Хиллебрехт
Сергей Батурин - Кава по-польськи
Сергей Батурин
Сергій Батурин - Операція «Вишиванка»
Сергій Батурин
Отзывы о книге «Вакансія для диктатора»

Обсуждение, отзывы о книге «Вакансія для диктатора» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x