Олексій Кононенко - Жезлом по бамперу. Анекдоти про тих, хто в дорозі і в міліції

– Як свідок можу сказати: я бачив, як дід із зажуреним обличчям сповз із капота мого автомобіля.

На екзамені в автошколі:

– Що відрізняє вантажівку від трамвая?

– Трамвай може давити людей тільки на рейках, а вантажівка – на всій вулиці.

– Чому ви вкрали цей автомобіль?

– Думав, що у нього немає власника.

– Чому?

– Він стояв біля воріт кладовища.

Автоінспектор зупиняє машину:

– Ви перевищили швидкість! Ваші права!

– Оце так невезуха! І варто було для цього їх купувати за триста баксів і обмивати годину тому!

На автомобільний завод до директора проривається розкуйовджений радісний чоловік і репетує з порога кабінету:

– Я винайшов шикарний електромобіль! Я проїхав на ньому без зупинки півтори тисячі кілометрів!

– Цікаво! І скільки ж ви потратили на цей винахід? – запитує спантеличений директор.

– Це обійшлося недорого! Тисяча доларів автомобіль, три тисячі – подовжувач!

Автоінспектор за день нічого не «зловив». Аж тут спиняє машину, а звідти випадає п’яний як чіп водій. Але ж дихає – все чисто, не показує алкоголь. Автоінспектор у трансі! Дістає купюру, дає водієві і просить:

– Розкажи, як ти це зробив?

– Пхе… Дуже просто… Ставиш собі клізму з горілки… І п’яний, і запаху немає…

Автоінспектор дістає ще купюру і каже:

– На і нікому про це не розказуй!

– Чому?

– А то нас примусять ще й задниці перевіряти!

Вивіска над залізничним переїздом:

«Поїзд їде через переїзд п’ятнадцять секунд незалежно від того, де знаходиться ваше авто – на рейках чи за шлагбаумом».

Зима. Засніжена траса. Їде мент на уазику. Дивиться – стоїть на дорозі БМВ з дальнім осліплюючим світлом. Зупинився, підійшов, заглянув у одну шибку, в іншу, підійшов до дверцят водія, похукав у віконце, постукав – нічого й нікого. Тільки відвернувся йти – дверцята різко відчинилися, садонули його в гепу і він ластівкою перелетів через дорогу. Авто рвонуло з місця і на швидкості зникло з очей. Мент підвівся, роззирнувся. На узбіччі стоїть хлопчик років десяти і держиться за живіт від сміху. Мент підбігає до нього:

– Ти номер бачив?!

– Ні! Дядьку, я такого номера навіть у цирку не бачив!

Таксист:

– Тільки у нас в автомобілях є три положення дверцят: відкриті, закриті і не закриті.

– Алло, міліція, я тут їхав по трасі і двох тхорів задавив…

– Покладіть їх на узбіччі.

– А з їхнім мотоциклом що робити?…

– Навіщо ви вкрали автомобіль?

– Мені конче треба було встигнути на поїзд!

– Не могли поїхати трамваєм?

– Я що, не тямлю? А коли б за мною погналися, як би я через двори втікав?

Автоінспектор:

– Дихніть.

– Будь ласка.

– Ще раз.

– Навіщо?

– Запах сподобався.

Автоінспектор спиняє «Мерc», називається – і:

– Ваші права.

Водій дістає з барсетки права, подає. Автоінспектор:

– Документи на машину.

Водій виходить з авто, ставить барсетку на капот, трохи відходить, закурює. Автоінспектор повторює:

– Документи на машину!

Водій:

– А я куди поставив?

Пасажир сідає в машину і до таксиста:

– Гони на Жукова!

Таксист:

– Жуков – мерзотник, гад, сволота!

Автоінспектор спиняє машину. Перевірив документи, потім до водія:

– Подуйте в трубку.

– Не можу, я – астматик.

– Тоді доведеться поїхати в поліклініку на аналіз крові.

– Ні в якому разі! Дотик голки – і я втрачаю свідомість.

– Тоді виходьте з машини і пройдіть десять кроків по прямій.

– Ви з глузду з'їхали! Які десять кроків? Я п'яний як чіп! З ресторану іду…

Підвіз «грач» баришню. Та виходить з машини і кладе на сидіння десятку. Водій:

– Ви мене цією десяткою навіть ображаєте!

Баришня:

– А скільки б ви хотіли?

– Ну, хоч двадцять…

– Ні, двічі вас образити я не можу…

Три наркомани ловлять «тачку». Зупинилося таксі, вони до водія:

– Підкинь чотирьох до вокзалу.

– Так вас же троє!

– А ти що, з нами не поїдеш?

Водій обламався у глухому селі. Ледве відловив п'яненького чоловічка:

– Гей, чоловіче, де тут у вас можна якісь запчастини знайти?

– Он за тим поворотом дорога закінчується глибокою канавою, там їх навалом!

В автопарку поминають водія. Встає один:

– Вип'ємо за Петровича! Мужик був! Бувало до ранку гуляємо, у всіх голови розколюються, а Петрович бахне стакан портвейну – і на лінію…

За мить піднімається наступний:

– За Петровича! Скільки він не брав на груди, а завжди приїздив до парку рівненько…

Через кілька хвилин підводиться третій: