Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– Сідайте, кумо.

– А скільки візьмете?

– Домовимось.

– А як не домовимось?

– То заплатите гроші.

– Куме, чому йдеш від жінки?

– Хіба з нею можна жити? В хаті й чарки горілки немає, а вона на останні гроші молоко купує!

Кум Петро іде на нічну сторожу. Зустрічає кума Івана, той:

– І не страшно вам сторожувати темної ночі? – Страшно. Але то поки засну.

– Питаю вчора у сина: «Навіщо клеїш моє фото на щоденник?»

– Ну?

– Каже, щоб учитель більше не питав, який йолоп мені задачки розв’язує!

– Куме, чого ти втупився в той альбом?

– Та оце дивлюся на своє весільне фото і ніяк не можу збагнути, чому я посміхаюсь.

– Куме, що робити? В газеті – приватизація, в телевізорі – інтеграція, по радіо – оптимізація, відчиняю двері – теща суне!

– Шукай еміграцію, куме!

– Про що думаєш, куме?

– Вгадай.

– Про Верховну Раду?

– Ні.

– Про Президента?

– Ні.

– Про економіку та фінанси?

– Вгадав, куме. Позич на пляшку.

Кум Степан приїхав у гості до кума Івана в Снятин. Гуляють, дійшли до ратуші. Кум Степан поглянув угору на годинник і каже:

– Куме Йване, вашого годинника треба відрегулювати.

– Навіщо? Місто маленьке, кожен знає, що як на ратуші годинник показує четверту, а віддзвонює шосту, то в дійсності є п’ята.

– Куме, ти так швидко й гарно все робиш, що тобі жінка каже, як дякує?

– А то їй на зло. І словом не прохопиться! Бачив би ти, як вона від гніву зеленіє, коли немає до чого прискіпатись.

Директор школи викликав Петра і з порога:

– Ваш син погано вчиться!

– А в якому він класі?

– Куме, ти колись до церкви не ходив, бо парторг не пускав. А тепер чому не ходиш?

– Та парторга соромно! Бо не вмію так гарно хреститися, як він.

– Як живеш, куме?

– Якщо завтра буде гірше, ніж сьогодні, – то нормально, якщо краще – то погано.

– Куме, ваш син кинув каменюку в мою машину!

– Влучив?

– Слава Богу, ні.

– То не мій син!

– Куме, коли моя жінка починає співати, я мерщій біжу з хати!

– Чому?

– Щоб люди не подумали, що я її б’ю!

– Як би я хотіла, кумо, щоб моя донька співала.

– Так у неї ж немає слуху.

– Вона ж співатиме, а не слухатиме!

– Ой, кумо, і у мене колись був ідеал.

– І куди ж він подівся?

– Я за нього заміж вийшла.

Куми в гостях. На стіл подали виноград. Кум Петро відразу ж забрав увесь виноград на свою тарілку. Кум Іван:

– Куме, але ж ми теж любимо виноград.

– Та не так, як я! – відповів Петро з повним ротом винограду.

– Здається, кумо, мій чоловік любить мене менше, ніж раніше.

– Чому?

– Та за останні два роки він жодного разу не ночував удома.

– Куме, а природа справедлива. Наприклад, якщо сліпий не бачить, то добре чує.

– Ага, куме. Це те ж саме, що я не маю грошей, але маю гарний апетит!

– Де був, куме?

– На весіллі.

– І як?

– Нікудишнє!

– Що так?

– Навіть не побилися.

– Оце, кумо, була на весіллі. Ой погуляла! Аж тільки на третій день розійшлися.

– Усі гості?

– Та ні! Молодий і молода!

– Кумо, позичте макогін.

– Не можу, мій чоловік ще теж не повернувся.

– Куме, хто у тебе голова в сім’ї?

– Якщо гроші заробляти – я, якщо витрачати – жінка.

– Яка злива! Стіною вода падає! А моя пішла до куми без парасоля!

– Не хвилюйтесь, куме, сховається в крамниці.

– Цього я, куме, й боюся!

– Куме, а чи здійснилася якась мрія твого дитинства?

– Ага. Коли мати тягала мене за чуба, мріяв стати лисим…

Розмова в учительській:

– Кумо, знаєш, яка тема твору цього року на екзаменах?

– Яка?

– «Образ матері в SМS-повідомленнях!»

Зустрілися дві куми.

– Я чула, що ти вдруге заміж вийшла? І як ти з ним познайомилася?

– О, то було дуже романтично. Він наїхав машиною на мого першого чоловіка.

– Кумо, коли помер ваш чоловік?

– Через два місяці після шлюбу.

– Добре, що хоч довго не мучився.

– Куме, чи можна в тебе сьогодні переночувати?

– Мабуть, з жінкою посварився?

– Ні, цього разу навіть не встиг, як вона мене з хати вигнала…

– Куме, напевне, Ганна щаслива – чоловік її на руках носить.

– Ну і що? Мене моя Одарка теж часом носить. – Бачив, бачив, куме, – з пивного бару…

– Куме, я лягаю спати з курми. А ви?

– А я зі своєю Тетяною.

Розглядає кум уважно шлюбне свідоцтво. Кума до нього насмішливо:

– І що ти там шукаєш? 20 років лежало…