Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– Та чого ж одну? З нею там троє поросят, зо три десятки курей, індики, качки…

Після перепою зайшов кум до кума похмелитися, а той якраз забиває цвях у стіну – картину почепити. Дивиться, як кум б’є цвях молотком по вістрю, чухає потилицю, каже:

– Куме, це цвях від протилежної стіни!

– Куме, яку ковбасу брати на закуску, дорогу чи дешеву?

– Беріть, куме, дешеву, все одно блюватимемо!

– Куме, як вип’ю зайві сто грамів – трактор не можу завести!

– А я, куме, після зайвого не можу той трактор вимкнути!

П’яні куми заходять в автобус. Один:

– Д-д-два квитки!

Другий:

– І два пива!

– Куме, найкраща мова – українська.

– Чому?

– Бо розумію кожне слово.

– Як життя, куме?

– Неважно. Як погано почуваюсь – жінка викликає швидку, як добре – міліцейський наряд.

Заходить чоловік у генделик, бачить під столом п’яного кума.

– Що вам налити? – питають у нього.

– Те, що і йому наливали! – показує на кума.

– Куме, чому ви так пізно з роботи йдете?

– Бо я заснув…

– Куме, вчора я купив 3 пляшки горілки!

– Добре! Ну?

– А сьогодні прокинувся – їх 5!

– Ще краще!

– Може я чогось не розумію, але вони всі порожні!

– Куме, якщо ціну пляшки горілки збільшити до ціни костюма, що б ви купили: горілку чи костюм?

– А навіщо мені такий дорогий костюм?!

Куми після гулянки зустрічаються наступного дня. Кума Петра не впізнати: увесь в синцях, губи запухли.

Кум Іван:

– Куме, що з вами? Я ж вас вчора цілісінького до самих дверей довів!

– А жінка каже, що я такий прийшов…

Лупцює Марічка Петра, примовляє:

– Пияк нещасний! Кума своїми очима бачила, як ти п’яний вештався по селу!

– Бреше твоя кума, не міг я вештатися, я під парканом лежав.

– Куме, а ви знаєте, що українці за працелюбністю на другому місці в світі?

– А хто ж на першому?

– Кінь.

– Ох, куме, якби повернути всі гроші, що я пропив за життя!

– І щоб ти з ними зробив?

– Пропив би тепер!

– Що б ви, куме, не казали, а чесність себе виправдовує!

– І з чого, куме, такий висновок?

– Днями я приманив чужого пса і хотів його продати, але ніхто не дав мені за нього й 10 гривень. Тоді я повернув собаку господарю, і він дав мені 500 гривень!

– Куме, у вас така гарна дача! А машина! Тепер вам, напевне, вже нічого й не потрібно?

– Потрібно, куме!

– Що?

– Протекція в прокуратурі.

– Ви чули куме, що від Івана втекла дружина?

– І як він це пережив?

– Тепер вже заспокоївся, а спочатку місця не знаходив від радості.

– Моя, жінка, куме, так любить кішок і собачок!

– А моя – вегетаріанка.

– Куме, а якщо не пити, не курити, за жінками не бігати, можна дожити до глибокої старості?

– Можна. А чи треба?

– Гроші – велика цінність, куме!

– Відносно. Сотка, про яку не знають дружина і податкова, набагато дорожча, ніж тисяча, про яку вони знають.

Дві куми багато років працюють у сільському магазині. Розуміють одна одну з півслова. Наприклад: «Галю, пробий чоловікові печінку!»

– Куме, а що таке цирк?

– Це місце, де тварини поводяться, як люди, а люди – як мавпи.

– Куме, на вашу думку, яка різниця між «мерседесом» і «Запорожцем»?

– Ну, куме, «мерседес» – потужний автомобіль, а запорожець – вусатий чоловік із шаблею.

– Куме, чи знаєте, яка різниця між вашою жінкою і моєю?

– Не знаю.

– А я знаю.

– Куме, не йдіть туди, там міни!

– Що?

– Міни!

– Що?

– Міни там, кажу…

– Ба-бах!!!

– Ох, куме, куме!

– Що?

– А мені, куме, з тещею пощастило!

– Де ви, куме, відкопали такий скарб?

– Закопав, куме, закопав!

– Привіт, куме. Сьогодні ви виглядаєте на всі сто.

– Дивно… А випив двісті п’ятдесят.

– Кумо, у мене такий бережливий чоловік: не доїдає, не допиває, не досипає…

– Тепер я розумію, чому у вас немає дітей.

– Куме, пам’ятаєте, минулого року я загубив свого кишенькового годинника?

– Того, що я вам подарував на день народження?

– Атож. Сьогодні дістав із шафи старий піджак, і що ви думаєте знаходжу в кишені?

– Невже годинник?

– Я знаходжу там дірку, через яку він випав!

– Знаєте, куме, я навчу свого кота говорити і матиму купу грошей!

– Тю, придумав!

– Ну, куме, він же буде говорити!

– Ну і що? Кому він потрібний?

– Може, куме, і нікому. Зате фірма, яка випускає «Віскас», заплатить мені будь-які гроші, лиш би кіт мовчав.

– Куме, як ви думаєте, коли було винайдене пиво?