Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– І що вона казала?

– Сказала, що коли ви не платитимете вчасно аліменти, вона повернеться до вас.

– От кум уміє тримати язика за зубами.

– Звідки ти взяла?

– А йому рік тому підвищили зарплату, а дружина ще й досі не знає.

Кум ходить по двору з перев’язаною головою. Кума і запитує:

– Що, куме, вже повернулася ваша дружина з курсів?

Сваряться чоловік і дружина. Вона йому каже:

– Ти менше балакай і рукам волі не давай, бо он нашого кума за те, що образив свою дружину, засудили до двох років.

– Ти дивися, як йому пощастило! Тепер хоч трохи від неї відпочине.

– Куме, я подаю на розлучення. Моя жінка не розмовляє зі мною вже шість місяців.

– Схаменіться, куме, де ви ще знайдете таку жінку?

Каже жінка до чоловіка:

– Ти чув, що кум Петро потрапив у лікарню?

– Дивно! Адже тільки вчора увечері я бачив його з чарівною блондинкою.

– Його жінка теж бачила…

– Кумо, чоловікам подобається не натуральна краса…

– А що?

– А макіяж у стилі «натуральна краса»!

– Що це, чоловіче, все куди ходиш, то це «ситуація» та «ситуація»?! Що це воно таке – ситуація?

– От, жінко, наприклад, ти приходиш з роботи, а я з кумою на дивані – ситуація! Зрозуміла?

– Зрозуміла. Це коли ти приходиш з роботи, а я з кумом на дивані, – ситуація?!

– Е-е, жінко, ти не плутай ситуацію з проституцією.

Галя з Іваном у барі. Галя помічає кума Петра біля барної стійки і показує на нього чоловікові.

– Дивись, Петро розлучився з Марією сім років тому, і з тих пір він усе п’є!

– Та ну! Ніхто стільки не святкує!

– Куме, одразу видно, що ви гарно відпочивали: ач, як щоки поповнішали і почервоніли.

– Про який відпочинок ви говорите?! Я тільки там і займався, що надував гумові матраци для дружини і для тещі.

– Кумо, вчора біля магазину мені твій чоловік такий анекдот розповів, що я мало з ліжка не впала.

– Мене, Грицю, дуже непокоїть те, що моя дружина останнім часом вигукує уві сні: «Не щипайте, куме, бо зіпхну з ліжка!»

– Тю-у-у! Яка ж у тебе може бути підстава для занепокоєння?! Адже вона погрожує кумові, а не тобі.

Зустрілися на тому світі два куми й питають один одного:

– Ти, куме, від чого помер?

– Я – від холоду. А ти від чого?

– А я, куме, від здивування.

– Як це?

– Та приїхав я з відрядження, відкриваю своїм ключем квартиру – дивлюся, а в коридорі чужі черевики, піджак. Усі ознаки, що до жінки прийшов коханець. Я, куме, усю хату перерив, а його так і не знайшов.

– Куме, а ти в холодильнику дивився?

– Ні, в холодильнику не дивився!

– От який ти недогадливий! Подивився б у холодильник – були б ми обидва живі…

– Чому ти, куме, такий зажурений?

– Я переживаю духовну кризу: покохав чудову дівчину, вона мене теж. Її батьки хочуть, щоб ми побралися, мої теж…

– То в чому, куме, причина кризи?

– Не знаю, що скаже моя жінка.

Розмовляють дві куми:

– Ти хоч би фіранки затягла, щоб не було видно, що ти витворяєш зі своїм чоловіком.

– А ти, кумо, купи собі бінокль, щоб переконатися, що то був не мій чоловік.

– Ой, кумо, як гарно росте ваш хлопчик. Чи схожий він на свого батька?

– На жаль, схожий.

– А чому – на жаль?

– Бо мені, кумо, було б приємніше, якби він був схожий на мого чоловіка.

– Куме, а який я, коли п’яний?

– А чого це тебе так цікавить?

– Та жінка каже, що тоді я – парнокопитне.

– Це, куме, вона по-науковому. А по-людськи – свиня.

– Куме, а чому ти не стріляв у ведмедя, який пробіг поруч?

– Та, осічка, куме.

– А чому з другого ствола не пальнув?

– А тоді б не встиг на дуба залізти.

Повертається чоловік з полювання. Жінка в крик:

– І хто ж тебе так? І де ж тебе так? Весь у синцях!

– Не лякайся! Це ми з кумом зайця ділили.

– Куме, приходить до мене сусідський Микола і каже: «Отже, меблі та інші домашні речі ми з вашою донькою розділимо порівно?»

– А ви?

– Я погодився. А ще він сказав, що готовий зберегти нормальні людські стосунки, вітатися, розмовляти і таке інше.

– Ну?

– Пообіцяв під час розлучення не попрікати, не скандалити…

– І ще що?

– Залишилось лише домовитися, на який день призначити весілля.

– А ти знаєш, куме, є собаки розумніші за господарів!

– Ото здивував! Та я сам такого мав!

– Скажіть, куме, як, на вашу думку, справляється зі своїми обов’язками президент?

– Правду кажучи, я його ще тверезим не бачив.