Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– Не можу знайти, а де тут строк гарантії?

В надвечір’я дві куми сперлися на тини і бесідують:

– Ані шелесне, – каже одна. – Гарний вечір, і ніч, мабуть, буде тиха.

– Буде тиха. Мій вже прийшов додому, і тверезий.

– У мене, куме, жінка непогана. Я можу навіть уві сні говорити і не лається.

– Ой, куме! А моя навіть коли я сплю не дає мені слова сказати!

– Я, куме, тільки заходжу в дім, моя дивиться на годинник…

– А моя – на календар.

– Здоровий будь, куме! Ходімо пива поп’ємо. – Не маю часу, поспішаю додому, бо маю борщ варити.

– А що, дружина у відрядженні? Чи хвора?

– Ні, голодна!

– Я цієї ночі куме не міг заснути через жахливий сон. Приснилося, що моя дружина і молода гарна мільйонерка через мене побилися.

– А ти чому не спав?

– Так жінка перемогла!

– Куме, от жінки балакучі! Мою не переслухаю!

– Так то воно так… Але я чув по радіо, що вчені доказали, що у світі найбалакучіші баби – це п’яні мужики.

– Кумо, а що ви робите, що чоловік у вас такий хороший?

– Добре годую, не дратую, а увечері відпускаю на прогулянку.

– Кумо, чому ти розлучаєшся з чоловіком?

– Бо він дурний!

– Так ви ж десять років прожили!

– Бо я дурна!

– Так навіщо ж вам розлучатися?!

– Куме, так хочу чорної ікри!

– Ой, куме, купіть банку кабачкової – зверху вона завжди чорна.

– Чому це ваш пес, куме, усеньку ніч гавкав?

– То він мене від дружини захищав…

– А що це у вас, куме, усю ніч світло горіло?

– Та сьогодні жінка з курорту повертається, обов’язково запитає, чому так мало на лічильнику за електрику…

– Куме, а як закінчилася ваша вчорашня голосна суперечка з дружиною?

– Ой, та приповзла моя Галя до мене на колінах.

– Вибачилась?

– Сказала: «Вилазь із-під ліжка, боягузе!»

– Боже, скільки років ми не бачились! Як справи? Як живеш із чоловіком, кумо?

– Все добре, тільки він дальтонік.

– Ой, кумо, ніколи б не жила з іноземцем!

– Учора син приносить зошит, а там: «скро-рабро пентіхус»… І запитує у мене, що це означає?

– Ну?

– Питаю, хто йому таке сказав.

– А він?

– А він каже: сам написав…

– Куме, хочу розлучитися з дружиною!

– Чому?

– Вештається по барах!

– Так п’є?!

– Ні, мене шукає.

Чоловік іде від дружини, та голосить:

– На кого ж ти мене, Петре, покидаєш?!

– На кума Івана, з ким злигалася!

– Куме, жінка чистить тобі одяг?

– Місцями…

– Як це?

– Тільки кишені.

– Куме, постав у городі опудало, горобці ж соняхи виклюють!

– А навіщо, он жінка цілими днями в городі стирчить!

– Ой, кумо, не прийшов мій сьогодні на ніч додому.

– Може, з ним що сталося?

– Станеться! Коли прийде…

Чоловік до дружини:

– Я бачив – кума гусака патрає, може, в гості сходимо…

– Здурів, чи що?! Ми у неділю порося різати будемо.

П’яний кум Іван до перехожого:

– Де я?

– На майдані Незалежності.

– Не треба так детально… Місто яке?

Купив кум у кума корову.

– А скільки вона молока дає? – запитує.

– Багато. Але б’ється.

– Та то не біда, не я ж доїтиму – жінка.

– Що ж ви, кумо, після смерті чоловіка так швидко заміж вийшли?

– Так нудно ж, кумо, немає з ким і посперечатися…

– Добре тобі, кумо. Лежиш, телевізор дивишся, книжки читаєш. Хороший чоловік у тебе.

– Та де там! Учора прийшов з роботи, вечерю приготував, білизну виправ, а хату не підмів. Ще й лаятися довелось.

Оголошення в газеті:

«Міняю двокімнатну квартиру в центрі міста на сарай мера міста».

Кум Петро.

– Ой, куме, дивись, скажу твоїй, що ти мене цілував…

– Так я ж тільки раз…

– А що, більше не хочеш?

– Куме, розлучаюсь! Десять років кидає в мене всім, що тільки потрапить під руку. Подаю на розлучення.

– І чого ви, куме, не розлучилися одразу, а спохопилися аж через 10 років?

Тільки-но чоловік, повертаючись після роботи, повернув у двір куми, як – звідки не візьмись – його дружина.

– Грицьку, а зарплату давали?

– Давали, – мов обпечений, крутнувся чоловік.

– Так чого ти її до куми несеш?

– Ти ба! – ніби він тут і справді вперше, озирається чоловік. – Хто б міг подумати, що на роботі так затуркають?

– Куме, хто це тобі «ліхтаря» під оком причепив?

– Та то Одарці хвіртку робив та й затримався, а жінка вдома саме мак товкла.

– Кумо, чого ти така сварлива? – запитав кум.

– А що ти думав? Дрова рубати – наймаю, січку різати – наймаю, то ще буду наймати, щоб сварилися за мене?

– Куме, я вчора бачив вашу колишню дружину.