Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Земля, моя земля… Тримай мене, земля…

Падає до Гані в ліжко.

– Вона, звичайно, твоя, земля… – каже Ганя. – Але якщо не будеш обробляти, віддам в оренду.

– Опанасе, а чи я не передав солі в юшку?

– Ні, Микито, просто для такої кількості солі юшки малувато…

Пішли Микита і Опанас на полювання. Микита взяв пса. Зима. Холодно. Замерзли. Микита запитує:

– Хочеш зігрітися?

– А то!

– Фас!

Зустрічаються два нових українці. Один з риболовлі їде на «мерсі» з повним багажником риби, а другий на риболовлю, ще порожній.

– Братан! Ти крутий! Як ти стільки наловив?

– Та просто… Береш у кожну руку по п’ять вудочок… Розчепірюєш пальці… І намотуєш…

– Чекай! А наживка?

– Братан, бери на понт…

– Був я вчора на полюванні. Собака мій погнався за зайцем… Не знати звідки – величезний орел… Схопив він собаку і зайця, піднявся вгору. Я вистрелив, та так влучно, що орел і заєць упали на землю…

– А собака?

– Полетів далі.

– Поїхали рибу половимо!

– Та я рибу ловити не вмію…

– А що там уміти: наливай та пий!

Микита раненько збирається на полювання, бере пляшку, закуску, чарку, навіть трохи набоїв. Виходить за поріг… Раптом Ганя:

– Ти ж рушницю забув!

– Бог з нею! Не буду вертатись, бо буде невдача!

Сидить чоловік на березі річки. Годину сидить, другу… Хоч би що клюнуло! Раптом пливе мимо жабка і запитує:

– Мужчино, а як Вас звати?

– Опанас Никодимович!

– Опанасе Никодимовичу, а можна я на Вашому поплавку посиджу, відпочину?

– Ну, посидь…

Сіла. Аж тут пливе ще одна жабка і теж запитує:

– Мужчино, а можна я на Вашому поплавку посиджу, відпочину?

Перша жабка:

– Іди нафіг! Правильно я кажу, Опанасе Никодимовичу?

– Микито, куди це ти проти ночі зібрався?

– Так оце тещі подарунок купив – сережки…

– А рушниця навіщо?

– Так оце… дірочки у вухах зробити…

Малий Василь грається біля калюжі, ніби рибу ловить:

– Мамо! Я вже три рибки упіймав!

– Молодець, синку! Он татко з рибалки прийде, поділишся з ним досвідом!

Сидить Опанас у засідці. Годину, другу, третю. Аж на четвертій годині біжить заєць. Опанас бере рушницю і бурмоче:

– Бісова звірина! Хвилини спокою чоловік не має!

– Здається, я тут зустрів гарячий прийом! – вигукнув рак, опинившись в окропі.

– Сьогодні після полювання влаштували конкурс: хто більше вип’є, – доповідає жінці Опанас. – Ну і хто ж зайняв друге місце?

– Як сьогодні клює?

– Та ось цілий день біля ставка – жодної не спіймав.

– А ви не пробували на гачок хоч щось наживити…

– Опанасе, ти задоволений своїм новим псом?

– А то! Він кожного ранку мені свіжу газетку приносить!

– І мій приносить!

– Знаю. Але ж я на жодну газету не підписувався.

Маленький Василько дзвонить до сусіда і, коли той відчиняє двері, сповіщає:

– Мама веліла вам передати, що татко пішов вудити рибу, а я буду гратися у дворі…

– Слухайте, той пес, що я його купив у вас два дні тому, здох!

– Дивно! У мене він нічого подібного не витворяв!

Перша шлюбна ніч. Наречений:

– Ну що, давай?

Наречена:

– Ні! Ти – п’яний! Завтра.

Наречений:

– Ну, як хочеш. Я завтра на риболовлю їду!

– Микито, пам’ятаєш, як дев’ять місяців тому ти їздив на далекі села рибу ловити?

– Ну…

– Сьогодні одна рибка дзвонила… Просила передати, що ти став татом…

Чукчі полюють в тундрі. Старий чукча побачив оленя – бах!

– Однако, шкура, м’ясо, роги!

Побачив нерпу – бах!

– Однако, м’ясо, шкура, жир!

Молодий чукча побачив геолога – бах!

– Однако, сірники, гас, нитки!

– Микито, чому рука на перев’язі?

– Вчора зловив велику щуку!

– Так тягнув, що руку вивихнув?

– Та ні, вивихнув, коли хлопцям показував…

Біля вогнища один:

– Пішли ми на полювання, а горілку забули вдома…

Троє в один голос:

– Не бреши!!!

– Учора упіймав величезну рибину! В житті такої не бачив!

– Цьому я, Микито, вірю.

Убили чукчі моржа і тягнуть його за хвіст. Морж іклами зачіпається, тягнути важко.

– Та ви його за ікла тягніть, він слизький, вам легше буде, – радить їм геолог.

Чукчі попробували – клас! Один каже:

– Однако, розумний геолог! Зовсім легко!

Другий роззирнувся, плюнув:

– Дурень твій геолог, однако! Ми знову до моря прийшли!

– Коли я кидаю в озеро чотири монети по 25 копійок, мій пес не випливе з води, поки гривню не збере!