Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Що робити мисливцю, якщо він бачить, як звір, який записаний до Червоної книги, збирається зжерти іншого звіра, що теж записаний до Червоної Книги?

Сидить грузин і їсть смажену жабу. Заходить його приятель.

– Що їси?

– Рибу.

– Де взяв?

– Сам приплигав.

– А чому зелений?

– Молодий ще…

– Жінко, я з хлопцями їду у вихідні на полювання!

– Та хто ж тебе за роги тримає?…

Їде Микита на pибалку о четвертій pанку. Раптом з кущів з мигавкою виїжджає машина ДАІ. Зупиняють його:

– Документики.

Микита подає документи, ті дивляться:

– Ноpмальні люди в такий час вдома сплять, а ви кудись їдете…

– Оце і я думаю, ноpмальні люди вдома, а ви по кущах ховаєтесь…

– Маю рушницю – за кілометр б’є зайця, за півкілометра – кабана!

– А я маю вудку – метрового карася піднімаю!

– Де ж такі карасі водяться?

– Тю! Я тобі на кілометри вірю, а ти на метр не повірив!

– Пішов я вчора увечері по рибу, закинув снасті, сиджу, чекаю. Раптом як блисне!

– Щука?

– Ні, фара мотоцикла рибінспектора!

– Опанасе, я попадаю в зайця на відстані 100 кроків!

– Цікаво, Микито, де ти знаходиш таких зайців, які чекають, поки ти відміряєш 100 кроків?

Приїхав Іван-царевич в Париж. Зайшов до ресторану.

– Подайте, будь ласка, фірмову страву!

Приносять.

– Що то є?

– Жаб’ячі лапки.

«Бачиш, як вони тут… А я з нею живу…» – подумав Іван-царевич.

Випивають мисливці, ведуть неспішну бесіду:

– Опанасе, якби ти помер, що би ти хотів, аби про тебе сказали люди?

– Ну… що я був добрим чоловіком… дітей виростив порядних… нікого не кривдив. Аби таке казали, щоб усі плакали і жалкували, що я помер…

– А ти, Микито?

– А я хочу… щоб усі разом закричали: «Дивіться, ворушиться!»

Лисиця на вудочку зловила велику щуку, тягне рибу з води і радіє: «Спечу пиріг з рибою і наїмся від пуза».

Щука тягне лисицю в річку і радіє: «От повезло! І обід, і шуба в одній упаковці».

Іде мисливець з двостволкою лісом. Раптом прямо перед ним величезний кабан. Бабах! – з обох стволів. Дим розсіявся. Кабан:

– Ну, братан, ти попав…

– Слухай, твій Опанас останнім часом так схуд. Він не хворіє?

– Hі! Просто він кожного дня ходить ловити рибу.

– І від того схуд?

– Атож. Він харчується тільки рибою, яку вловить…

Опанас – Василькові:

– Запам’ятай, синку, всередині дула рушниці знаходиться калібр!

– Микито, є одна річ, в яку я ніколи не повірю!

– Яка, Опанасе?

– Що цілі народи живуть однією риболовлею!

Мисливець привозить до лікаря хлопця з простріленою ногою.

– Лікарю, допоможіть моєму зятю! Я вчора прострілив йому ногу.

– Що ви там, подуріли?! Як можна стріляти у власного зятя?!

– Коли я в нього стріляв, він ще не був моїм зятем…

Сидять Опанас і Микита з вудками на березі річки.

– Добре, що риба не ловиться, – каже Микита.

– Чому це добре?!

– А то би ще з нас сміялися, що ловити не вміємо…

– Опанасе, чому не стріляв у кабана?!

– Осічка!

– А з другого ствола?!

– Е-е-е! Тоді б я не встиг на дерево вилізти…

Поїхав новий українець на Канари. Зробив свої фінансові справи, а погода так і шепоче – відпочинь. Дзвонить він партнеру:

– Слухай, кидай усе, приїзди, порибалимо! Візьму мою дружину, свою коханку і давай сюди на тиждень!

– Добре, добре… – каже той. – А як давно ти про нас знаєш?…

Опанас пішов на полювання з двома псами. Через деякий час повертається.

– Що, любий, – набоїв ще хочеш взяти? – запитує Марійка.

– Та ні, собак…

Прийшли Опанас і Микита на річку раненько. Аж Опанас:

– Микито, я наживку забув!

– Матері твоїй торбу грошей!

– Але і ти міг черв’яки забути!

– Тю, я думав ти пляшку забув!

– Це ви оголосили про винагороду за пропалого собаку?

– Так, а що, ви його знайшли?

– Ще ні… Але я хотів би отримати аванс…

– Опанасе! Чому взимку рибу ловити не ходиш?

– Та… той… динаміт в ополонку не пролазить!

– Не люблю я цього млявого полювання на зайців, качок… Мені треба щось ефектне, гаряче!

– Так поїхали на полювання зі мною! Вчора я поранив свого дядька і вбив двох собак!…

– Дивуюся я, Опанасе, як то жінки пам’ятають день весілля, а чоловіки – ні?!

– А ти пам’ятаєш день, коли упіймав свою першу велику рибу?

– Звичайно!

– Бачиш, а риба вже забула…

Микита приходить з полювання додому. Пізно і п’яний. Хитається і співає: