Українська народна сатира і гумор

До заводу — буряки,
До колгоспу — гичка.
Любив мене бригадир,
Бо я невеличка.

Любив мене бригадир,
Хотів мене брати,
Купив мені серп новий —
Іди в поле жати.

А я зроду не така,
І жати не буду.
Зроби мені холодок,
Я лежати буду.

Дома мене не лишай —
За тобою скучно;
В поле мене не бери —
Бо на полі душно.

Послухайте, люди добрі,
Що в мене за Марко,
Не хоче йти на роботу,
Каже — дуже жарко,
А хоч піде, так утне,
Сміється вся ланка:
— Не посилай на роботу, —
Кажуть, — свого Марка,
Бо він щирий в тебе дуже,
Може підорваться,
Так і нуде ото світом,
Щоб де заховаться.
Раз послав бригадир
Полоти пшеницю,
Та заробив він за тиждень
Трудоодиницю
Так годі вже, мої рідні,
Перед ним кориться,
Треба мені трудоднями
Із ним поділиться.
Отоді хай погуляє
Мій любезний Марко.
Чи не зробиться без хліба
І зимою жарко?

У колгоспі був Панас,
Прізвище — Халява,
Може знає хто із вас, —
Великий роззява.

Їде в поле він орати,
Забудеться плуга взяти,
Як поїде по полову.
Привезе одну солому.

Наказав раз бригадир:
— Ти ж, Панас, мені гляди,
Як поїдеш жито сіять,
Не забудь усе обмірять.

Бо за це, бач, трудодні,
Рахуватиму тобі.
Ось виїхав Панас в поле
І не сіє, тільки оре...

Бачте, трохи помилився:
Брав сівалку — плуг вчепився...
Але вимірять поміряв
Те, що він за день «посіяв».

Ввечері, запрігши коні,
Поспішав Панас додому,
Але й тут погано вийшло —
Забув в полі плуг і дишло.

Подивіться, колгоспники,
Чи у вас немає
От такого то роззяви
Панаса Халяви?

В садку Векла в бур'яні,
Сидить, щита трудодні,
Гей, гей, щитає,
У Федора питає:
«Чи є в тебе хоч днів п'ять,
Щоб нам трохи погулять?
Гей, гей, погулять
Пора б уже оддихать».
«Єсть у мене вже днів сім,
Годі, жінко, й не ходім,
Гей, гей, не ходім,
Іще й дома посидім».
Пройшло літо, йде зима —
В Векли нічого нема,
Гей, гей, та й нема,
Журба Веклу обніма.
«Що, Федоре, нам робить?
Нема їсти, нема й пить,
Гей, гей, нема й пить,
Нічим хати протопить».
«Ходім, жінко, до сусід,
Забувати своїх бід,
Гей, гей, своїх бід.
Може влучим на обід».
Сусід сидить за столом,
Їсть сметану з пирогом
Гей, гей з пирогом,
Запиває ще вином.
Векла на стіл погляда,
Взяла її досада,
Гей, гей, досада,
Прийшла, та вже й не рада
Федір сидить і скрививсь,
На сусіда задививсь,
Гей, гей, задививсь,
Що той добре так розживсь.
«Годі, жінко, нам дрімать,
Ходім з людьми працювать,
Гей, гей, працювать,
Щоб так більш не бідувать».

Ходить ледар, мов панок,
Потирає руки,
То погляне на млинок,
То засне від скуки.

Прийшов ледар мене сватать,
Вимага придане,
А я йому показала
Кошеня булане.

Живи, милий, не горюй,
Цвіти, як та вишня,
Я по радіо тобі
Поцілунок вишлю!

На свинарні чути галас —
Свині голосно кричать,
Вони просять бригадира
Їм соломки підіслать.

На пташарні бруд і холод,
Курей держать, як на зло;
Посадить туди правління —
Добру б користь це дало.
Вася в танці на гулянці.
Наче парубок як слід.
А як прийде на роботу —
Не то баба, не то дід.

Що в нашого бригадира
Думки трохи в сторону:
Виїхав він волочить,
Забув дома борону.

Із Наталкою нам горе —
Як на поле: «Ой болить!»
А до хлопців на веснянку
Через все село біжить.

Гапці скажи про роботу,
Гапка зразу в лайку,
На язик же вона грає,
Як на балалайку.

Рахівник ветеринара
Умовляв учора:
«Дайте довідку мені,
Що дружина хвора».

Наша вулиця в жнива
Вже до того тиха,
Навіть чути, як хропе
В хаті головиха.

Ой Тетяно, що з тобою?
А я ж нездорова...
Накрутила кучері,
Вищипала брови.

Ой, у нашому колгоспі
Тай случилась новина:
Наш завгосп, що був неп'ющий,
Три мішки пропив зерна.

Віялка, ти віялка,
Вієш зерно чисто.
Ой, провій ти, віялка
Завгоспа дочиста.

Болить мені попід груди,
Коле мене в боці,
Треба мені лікаронька —
Молодого хлопця!