Народ - Народ про релігію

До однієї жінки ходив дяк. Якось приходить він, аж чоловік дома. Саме обідають, і хлопець невеликий коло них. От дяк подивився на хлопця та й каже:

— Поцілуй мене, хлопче, я тобі добрий гостинець дам.

А батько:

— Не цілуй, синку, дяка, бо й у тебе така борода виросте, як у нього!

— Оце вже, тату, неправда, — каже син. — Мати щодня з дяком цілуються, а в них борода й не виросла.

В одному селі був піп, що любив чужих жінок. А близько його хати мешкала одна жвава молодиця. Що він просив, що він платив, щоб вона до нього ходила, та завжди говорила:

— Як я буду, добродію, до вас ходити, коли мій чоловік за мною слідкує?

— То, — каже, — нічого.

А там була хатка на ставиську, заросла вона дуже будяками і бур’яном навколо, так що і не видно. Звісно — пуста хата. От раз молодиця й каже попові:

— Знаєте, добродію, я ходила до ворожки, вона дала мені таке зілля, що як я зашию собі й вам по полови ні в сорочку, то хоч би І посеред дороги ми здибалися, ніхто нас не буде бачити. Але треба, щоб ви голі три рази оббігли ту пусту хату, як я буду зашивати.

Піп каже:

— Добре!

От увечері пішли вони до пустої хати. Піп скинув з себе шмаття і давай голий бігати по будяках. А ті його колять так, що не можна витримати. От він оббіг раз, питає:

— А що, вже?

— Ні,— каже, — помалу ідіть, бо не поспію шити.

Той другий раз оббіг, питає:

— Чи готово?

Та каже:

— Ні!

Той помалу пішов, помаленьку, обійшов хату і питає:

— Що вже?

Нема слуху. Той прийшов до хати, кличе — нема і духу. Тепер догадався піп, що вона втекла. Чекає, поки люди полягають спати.

Тихо стало в селі, пішов піп селом голий, а пси за ним такий зробили ґвалт, лемент, що не можна. Вліз він. у свій садок, почав стукати у вікно, щоб попадя відчинила вікно, щоб він вліз, бо на дворі слуги сплять, то побачать. Попадя кричить до слуги:

— Піди-но подивись, хто стукає!

Піп ховається в корчі, щоб ніхто його не бачив. І так цілу ніч.

Просидів піп голий цілу ніч І аж ранком до хати ввійшов.

І присягнув він, що волочитися за чужими жінками більше ніколи не буде.

Проходила раз жінка коло попової хати, а він до неї стиха:

— А-хи!

Прибігла вона додому і каже чоловікові:

— Знаєш, проходила я коло батюшчиної хати, а він до мене стиха: «А-хи!», а я налякалась і побігла…

— Дурна, — каже чоловік, — чого налякалась. Кашляй до нього теж: «А-хи!» А як спитає коли до тебе приходити, то кажи — увечері.

Так вони і умовились. Пішла жінка коло попової хати, а піп до неї:

— А-хи!

А вона до нього:

— А-хи!

Піп тоді:

— Коли до тебе прийти?

А вона:

— Увечері, як поїде чоловік до млина.

А чоловік її цілий день порався коло клуні, виносив мішки з грисом і поїхав до млина.

От лише смеркло, а піп до неї вже йде, ставить на стіл півока, а жінка виймає вареники… Тільки вони посідали, як надворі:

— Тпру!.. гов!..

А жінка, наче злякалась, кричить:

— Чоловік приїхав, батюшка. Де я вас подіну?

Піп туди, сюди, нема де заховатися. Тоді жінка й каже:

— Скакайте в цю бочку.

А в тій бочці було трохи малясу, піп скочив, загруз у маляс і сидить не ворухнеться. Жінка ту бочку зверху накрила.

Чоловік буцім нічого не знає, заходить до хати, сідає за стіл, випили вони з жінкою півока, поїли вареники і полягали спати.

Ранком роздер чоловік подушку, висипав пір’я в бочку з малясом і кличе сусідів, щоб допомогли йому цю бочку на віз висадить.

— Лишилось, — каже, — трохи малясу треба його брату завезти.

Взяли вони ту бочку, а вона важка, винесли її на воза, а він привіз її в гай, поставив посередині, а сам бігає навколо кущів і наче ловить щось. У той час їхав пан і бачить, що чоловік щось ловить, а нічого не видно, от він і каже своєму фурманові:

— Іди спитай, що це він ловить.

Прийшов фурман до нього і каже?

— Питає пан, що ти ловиш?

Той чоловік все бігає і каже:

— Я вже одного чорта піймав, а тепер чортиху ловлю, на розмноження, значить.

Пішов фурман до пана І каже:

— Той чоловік каже, що чорта має, а ще чортиху ловить на розвод.

А пан каже:

— Скажи йому, хай він мені чорта покаже, Приходить фурман знов до чоловіка і говорить, шоб він панові чорта показав.

А той чоловік аж відмахується:

— Та ні, не покажу, він втече і тоді знов його ловити, не покажу. — А сам бігає, ловить і ловить. Пан дивиться, дивиться і знов посилає свого фурмана, щоб чоловік показав йому чорта. Той і каже: