Народ - Народ про релігію

А мужик сміється:

— Еге ж, хворий буві Це я його коло жінки спіймав, так обстриг сукиного сина!

Раз унадився піп до однієї молодиці, а чоловік і дізнався.

— Ну, стій же, розсучий сину, я тебе провчу!

Підстеріг його з жінкою та й одперіщив батогом.

— Не буде більше ходити!

Коли так через тиждень пішов кудись. Вертається, а піп в хаті коло жінки. Чоловік знову одперіщив, та не батогом, а ціпком.

— Тепер вже не буде ходити!

Так ні! Піп, дарма, що побили, знову за своє. Тут вже чоловік, як попав утретє, відлупцював його кілком, а піп все своє, хоч бери та й пропадай.

Одного разу поїхав чоловік на ярмарок. Купив, що треба, та й випив таки чимало, ліг на воза і заснув. Кобила в нього була добра і дорогу сама знала. Треба було переїздити через маленьку греблю. І от щось зробилося з кобилою, тільки вона не попала, на місток і загрузла в багні. Стала і стоїть. Прокинувся чоловік, побачив, що загруз, зняв люшню та кобилу — раз, два… Та, як несамовита, вискочила з багна і зупинилась тільки коло воріт.

За тиждень знову поїхав чоловік в те село. Вертається та й гадає: «Ану, чи й тепер в грязюку попре?» Ліг на возі і причаївся. А кобила побачила те місце, де її били, подивилася туди скоса, підняла хвіст та драла через місток додому.

Бачить це чоловік та й думає: «Е, он як! Моя кобила, значить, розумніша нашого попа! Бач, я її тільки раз побив, так вона й зна, а попа тричі бив, а він все до жінки ходить».

Другого дня якраз був у селі храм. Всі чоловіки пішли до церкви, а наш чоловік пішов у шинок. Сидить і п’є горілку. Повиходили чоловіки з церкви — треба ж випить у свято! Заходять до шинку, коли бачать чоловіка вже трохи напідпитку.

— Ти чого до церкви не йшов? — питає один,

— Чого ж я піду?

— А молитися.

— Я дома помолюся.

— А піп яку гарну проповідь читав!

— Яку ж він гарну проповідь скаже, коли він дурніший моєї кобили?

— Як це так — піп дурніший твоєї кобили?

— Як це можна казати? — каже другий.

— Ось я попові скажу, що ти так на нього кажеш! — каже третій.

— Так що! Я й попові у вічі це скажу,

— Скажеш?

— Скажу!

— Ну, ходім, ходім! — загомоніли чоловіки.

— Ходім.

Ну, пішли, сказали попу. Піп аж запінивсь:

— Так я дурніший твоєї кобили? Так ти смієш мені таке казати?

— Так що? Я докажу!

— Ну, докажи! Щоб я, ваш піп, та дурніший твоєї кобили? Докажи, сякий-такий!

— От бачите, батюшка. їхав я одного разу з ярмарку і заснув на возі, а вона, кобила моя, і не попала на місток, та й загрузла в калюжі. Я схопився та за люшню, та кобилу по боках, по боках. Вона, як скажена, виперла з болота. їду оце недавно знову, так вона по» бачила те місце, діє я її бив, та прожогом через місток, та додому! От бачите, вона розумніша за вас, бо я її раз побив, так вона на другий раз і поїхала через місток і в калюжу вже не поїхала, а вас, батюшко, я тричі бив і батогом, і кілком, а ви все до моєї жінки ходите. От тепер громада нехай і скаже, хто дурніший — чи піп, чи моя кобила!

Стоїть біля воріт задумана молодиця.

Проходить піп:

— А-хи! — до неї.

А вона йому дулю, піднесла.

От він намовив дяка, щоб той собі спробував.

Проходить біля воріт дяк:

— А-хи!

А молодиця:

— Дяче, не такі кахикали, та ми їм дулі тикали.

Проти попового двору жив селянин, і в нього була гарна жінка. Піп залицявся до неї. А вона не помічала його. А він до того почав приставати, що вона задумала провчити попа. Приїхав увечері чоловік з поля, вона і розказала йому Про все, а тоді говорить:

— Чоловіче, завтра ввечері ти запряжеш коня і поїдеш, наче до міста, а піп побачить, що тебе немає вдома, і прийде до мене.

Чоловік згодився. На другий день вечерком запріг коня і поїхав, наче до міста. А як стемніло, піп у віконце стук-стук. Жінка впустила його в хату. А в цей момент чоловік повернувся. Коли він почав стукати у двері, жінка і каже попові:

— Ви, батюшко, ідіть у другу хату і товчіть там пшоно у ступі, а я скажу чоловікові, що то кума прийшла пшона собі натовкти.

Так і зробили. Чоловік увійшов у хату і питає:

— Що то там грюкає?

А жінка голосно відповідає, щоб і піп же чув:

— То кума прийшла пшонця втовкти.

Чоловік і жінка навмисно сиділи цілу ніч і розмовляли, а піп цілу ніч пшоно товк.

На другий день жінка зустрічає попа та й говорить йому:

— Приходьте, батюшко, увечері, чоловіка не буде дома.

А піп подививсь на неї і каже: