Олег Черногуз - Веселий ярмарок

А Сашко низько похилив голову, і з його очей — кап, кап, кап...

Батько легенько штовхнув матір ліктем, показав на Сашка: бач, як переживає... А ще торік, у першому класі, коли не вирішувалася задача, з легким серцем облишав підручник і гнав на подвір'я грати в футбола. Свідомішає малий!

— Синку,— лагідно мовила мама,— та не переживай так, все одно ми її гуртом, звичайно, з твоєю допомогою, розлущимо. Ану, підсовуйся ближче!

Сашко кулаком розмазав сльози.

— Та ні, я не того... Он надворі темніє, а ви й досі з задачею морочитеся! Коли ж я гуляти буду?..

Першокласниця Леся вчиться у другу зміну, бо їхню нову школу ніяк не добудують. Та Лесю це страшенно тішить. Одне, що вранці можна виспатися досхочу, а друге — вона приходить додому навіть трохи пізніше від мами. Щойно мама відчиняє двері на її нетерплячий дзвінок, як Леся дзвінко вигукує: «Мамо, як твої успіхи на роботі? А в мене — п'ятірка!» Ось уже другий тиждень самі п'ятірки носить, радує маму й тата.

І в суботу — задихана від швидкого бігу, розчервоніла від першого морозцю — вскочила в коридор з вигуком:

— Мамо, як твої успіхи на роботі? А в мене п'ятірка! — І для більшої переконливості викинула поперед себе розчепірену п'ятірню.

— Молодець ти у мене!— погладила мама доньку по білявому волоссячку.— Швиденько роздягайся й до столу. Які смачні пиріжки спекла сьогодні наша духовка! Наче знала, що ти зі школи п'ятірку принесеш.

Лесю не довелося удруге припрошувати. Уминаючи третього пирога, вона на хвильку підвела на маму очі й швиденько мовила:

— Ой, я так поспішала, мамо, до пиріжків, що не все тобі сказала. У мене сьогодні й четвірка. По диктанту.

— Ну і то непогано,— кивнула мама головою.— Не все ж і п'ятірки одержувати.

— Еге, еге,— охоче згодилася Леся.— А то, гляди, всім і не вистачить...

Погулявши надворі, Леся сіла за уроки. Мама клопоталася на кухні. Коли чує — кличе доня.

— Що там стряслося?— визирнула.— Не розумієш чогось? То я зараз, ось тільки руки витру...

— Та ні, розумію,— тихенько на те Леся.— От ти говорила, мамочко, що не все ж п'ятірки одержувати, правда? То не все ж і четвірки одержувати, правда?

— Ну-ну,— насторожилася мама.

— От і в мене сьогодні якось так вийшло,— безневинно глянула на маму голубими оченятами,— що трійка з малювання опинилася в альбомі...

Мама тільки руками розвела.

Вже лежачи в ліжку й слухаючи по радіо вечірню казку, Леся раптом ляснула себе долонькою по лобі.

— Ой мамочко, яка я забудька! Наче наша бабуся Ганна! Таж мені сьогодні ще й двійку по читанню вчителька поставила... Добраніч, мамочко!

І мерщій одвернулася до стіни, голосно засопла носиком.

Славко сидить і пише твір. Пише, як мокре горить: то у вікно визирне, то почухається, то крадькома розгорне журнал «Перець» і тихенько хихикає...

Мати, яка прибирає в квартирі, не витримує.

— Чого ото байдикуєш? Невже так важко зладнати твір про зиму? Ти ж щодня ганяєш на лижах по белебнях, набачився тої зими по саму зав'язку!

— Еге, дуже там набачився,— бурчить Славко,— як у мене поганючі старі лижі. Ледь сунуться по снігу...

— Менше розмузикуй!— розсердилася мати.— Краще над твором поміркуй добре. Ти ж зовсім не думаєш своєю головою!

Славко аж скинувся.

— Чого це я не думаю?— мовив геть ображеним голосом.— Я думаю, я дуже сильно думаю: от гарно було б, просто здорово, якби ти купила мені нові лижі!