Олег Черногуз - Веселий ярмарок

Здесь есть возможность читать онлайн «Олег Черногуз - Веселий ярмарок» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1983, Издательство: Радянський письменник, Жанр: Юмористические книги, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Веселий ярмарок: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Веселий ярмарок»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

В сборник вошли произведения украинских советских писателей, работающих в жанре юмора и сатиры. Здесь читатель найдет прозаические и стихотворные юморески, басни, фельетоны, памфлеты, пародии, сатирические миниатюры, опубликованные в последнее время в периодике.
До збірника увійшли твори українських радянських письменників, які працюють у жанрі гумору і сатири.
Тут читач знайде прозові та віршовані гуморески, байки, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні мініатюри, що були опубліковані останнім часом у періодиці.

Веселий ярмарок — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Веселий ярмарок», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— У альбомі я багато звірів намалювала: і зайця, і лисицю, і вовка. Слон ледве на двох листочках помістився.

А їжачок, тату, захотів спати. Що я мала робити?— розповідала Тетянка.

Довелося мамі шукати для тата іншу подушку. А їжачок спав на своїй...

Василь Чухліб

КАЧЕНЯТА

Приніс тато десятеро каченят з інкубатора. Жовтеньких, пухнастих. Такі смішні вони! Знайдуть бадилинку, вчепляться в неї рожевими дзьобиками і силкуються відняти одне в одного. Чи в дерев'яному коритці хлюпаються. Бабуся каже, що й води їм не настачиш.

— Бабусю, пожену я каченят до річки,— каже Андрійко.— Там і води, і трави багато.

— А що ж, онучку, жени,— згодилася бабуся.— Нехай привчаються харч добувати.

Як забачили каченята річку, так і полопотіли до неї. Шусь, шусь з високого бережка... і зникли під водою. Тільки кола розійшлися.

Розгубився Андрійко. Сидить на березі, тре очі.

Аж тут хлопці купатися прийшли.

— Чого похнюпився?— запитують.

— Пригнав каченят пастися, а вони пострибали у воду і, мабуть, потопилися...

Хлопці як розсміються!

— Та вони ж попірнали, їжу під водою шукають! А ти злякався...

Тут і каченята випірнули. Весело дзьобиками клацають.

— Ну й водолази! — і собі розсміявся Андрійко.

Василь Чухліб

ВЕДМЕДИКОВІ ЖАРКО

Ведмедика Оленці подарувала мама на день народження. Так сподобався він Оленці, що не розлучається з ним ніколи.

Разом з Оленкою ведмедик і на санчатах з гірки спускається, і в гості до бабусі Ярини ходить, і по телевізору «На добраніч, діти!» дивиться. А як спати Оленка лягає, ведмедик поруч з нею на пуховій подушечці. Вона йому казки розказує, пісеньки співає, так і засинають.

Якось мама відчинила холодильник, а там — ведмедик.

— А ти чого це сюди забрався? — мама до нього. Ведмедик мовчить, тільки великими очицями-гудзиками поблискує.

— Це я його туди посадила,— зізналася Оленка.— Бо ж Тарасик каже, що білі ведмеді серед снігів живуть, мороз люблять. У хаті ведмедику жарко.

— Може, ми йому окремий холодильник купимо? — підморгнув Оленці тато.

— От добре було б!— зраділа Оленка.— Бо в цьому холодильнику ведмедикові тісно.

ІЗ ГУМОРИСТИЧНОЇ СПАДЩИНИ

*

Писав художник полотно...

А вийшло звичайнісіньке рядно.

*

Погляньте, на якій він опинився висоті!..

А виповз чоловік туди на животі.

*

Для дурисвітів найважливіше з мистецтв

Мистецтво перевтілення.

*

Слабенький тенор часом

Силкується заговорити басом...

*

Це та голова,

Що вогонь у солому хова...

СЕРГІЙ ВОСКРЕКАСЕНКО

Ганна Зралко

У ГОСТЯХ

Сусідка Ганна в гості запросила
На пиріжки і вінегрет
І каже голосом солодким, наче мед:
— Сідайте-бо до столу, кумо мила!
У мене пиріжки, а хоч губами їж:
Солодкі та пухкі, таких ви зроду ще не їли.
А вінегрет!
Скажу вам наперед —
З'їсте і пальчики оближете, Олено!
Та кращої від мене
Із ліхтарем удень хазяйки не знайти.
Умію і зварити, і спекти, і пригостити...
Та що там говорити!..—
І руку їй поклала на плече: —
У іншої бруднулі-господині —
Чи зварить що, або спече —
Не їстимуть і свині.
Звичайно — це я мовлю не про вас,
І все ж, як правдоньку сказати...

Але в той час
Сусідка вибігла із хати.

Ганна Зралко

ПІВЕНЬ І ГУСАК

На світі ще і так ведеться
Невіглас сам, в знаннях профан,
А з іншого сміється.
Один зазнайка Півень,
Що пиху мав із носом врівень,
Почув десь слово «галаган»
І вирішив цим словом двір весь
здивувати.
Побачив Гусака і став його питати:
— Ану, скажи, Гусань,
Що означає слово гологань?
Але куди це слово дурням знати! —
Зневажливо прокукурікав він,
Й, задерши дзьоба, вилетів на тин.
— А ти навчись як слід це слово
вимовляти,—
Сердито просичав Гусак: —
Не гологань, а галаган! Ось так.—
Почувши це, пташиний двір
заметушився,
Піднявсь страшенний крик.
— Що, Півне, в дурні сам
пошився?—
Прогелготав Індик,—
Отож було б не зазнаватись.—
Хотів іще щось Півневі сказати,
Та Півень раптом зник:
Він вирішив від сорому сховатись.

Ганна Зралко

ВЕДМЕЖА БУДОВА

Взялися звірі будувать барліг
Високий та просторий,
Щоб умістити зміг усіх
І щоб були там зали й коридори.
Прийшла ведмежа рать
Та й заходилася дерева корчувать,
Здригнулися довкола доли й гори,
Гай застогнав,
Здійнявши вгору віти,
Немов хотів себе від лиха захистити.
Під натиском ведмедів він упав.
Навкруг майбутньої будови точилися розмови:
— Які тут будуть зали пречудові! —
Хвалилася Лисиця Борсукові.
Минуло тижнів два. Завмерло все,
Лише Сова, збираючись в дорогу,
Тужливо крикнула: «Ні гаю, ні барлогу!»—
«Угу-угу!»— Сові піддакнув Сич,
Пірнувши в темну ніч...
Про що говорить байка ця?
Доводь почату справу до кінця.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Веселий ярмарок»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Веселий ярмарок» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Уильям Мейкпис Теккерей - Ярмарок суєти
Уильям Мейкпис Теккерей
Іван Нечуй-Левицький - Роковий український ярмарок
Іван Нечуй-Левицький
Василь Стус - Веселий цвинтар
Василь Стус
Отзывы о книге «Веселий ярмарок»

Обсуждение, отзывы о книге «Веселий ярмарок» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x