Старша Едда. Епос

7
Муже обачний,
у гості як прийдеш,
тихо балакай,
вухами слухай,
очима дивись;
так робить всяк мудрий.

8
Той є щасливим,
хто здибати зміг
хвалу і пошану;
добру пораду
нелегко знайти
в грудях у інших [53] Вважалося, що люди думають не головою, а серцем. .

9
Той є щасливим,
хто має собі
шану і мудрість;
пораду погану
муж часто знайде
в грудях у інших.

10
Ліпший тягар
чоловіку в дорозі —
це розум великий;
він кращий за скарб
у незнанім краю;
то бідних багатство.

11
Ліпший тягар
чоловіку в дорозі —
це розум великий;
кепський в дорогу
зробиш запас,
як пива нап'єшся.

12
Такого добра,
як люди гадають,
від пива не буде;
бо що більше п'єш,
то менше твій розум
належить тобі.

13
Чапля безпам'ятства
лине над світом,
розум краде у людей;
птаха отого крильми
зв'язаний був я
у домі Ґуннльод [54] Ґуннльод — дочка велета Суттунґа, яка допомогла Одінові викрасти мед поезії. .

14
П'яний я був,
пива напився
у мудрого Ф'ялара;
те в пиві найкраще,
що хміль як піде,
повертається тяма.

15
Обачним і скромним
хай буде у князя нащадок,
і в січі відважним;
Веселий і радісний
буде хай кожен
до смертного ложа.

16
Дурня надія
смерти зректися,
уникнувши битви;
та старість настане,
не знайде ніхто
од неї прихистку.

17
Лупає дурень очима,
прийшовши до рідних,
мовчить чи балака;
та варто йому
зробити ковток, —
спливе його дурість.

18
Лиш той є розумним,
хто їздив далеко
у різні краї,
досвід його
часто підкаже,
що інший замислив.

19
Чарку тримаючи, муже,
пий медовуху, та в міру,
мову веди як годиться,
буде не дивно
ані для кого,
як спать рано підеш.

20
Жадібний муж,
не маючи тями,
жере собі до загину;
часто сміються
з пуза дурного,
як прийде до мудрих.

21
Знає худоба,
що скоро вже треба
іти з пасовиська;
а муж нерозумний
спинитись не може,
живіт напихає.

22
Муж нещасливий
і кепської вдачі
кепкує з усього;
знати не може,
хоча знати мав би,
що й сам не без вади.

23
Муж маломудрий
сидить цілу ніч,
роздумує думи;
стомиться він,
як ранок настане,
і вся з того користь.

24
Муж нерозумний
щирість помітить
у посмішці друга.
Де йому знати,
що з нього кепкують,
як з мудрими сяде!

25
Муж нерозумний
щирість помітить
у посмішці друга;
та знайде він,
прийшовши на тінґ,
прихильників мало.

26
Муж маломудрий
гадає — все знає,
як в хаті сидить;
путнього зможе
мало сказати,
коли запитають.

27
Муж нерозумний,
як прийде у гості,
хай краще мовчить;
ніхто не помітить,
як мало він знає,
коли небагато і скаже;
та муж нетямущий
знати не може,
що бовкає він забагато.

28
Мудрим вважають
того, хто спитає
і сам розповість,
жоден сховати
не зможе з людей,
що трапив собі на шляху.

29
Хто багато балака,
не може змовчати,
той бовкне дурницю;
хто прудко вертить
язиком без упину,
часто поплатиться важко.

30
Поглядів зверхніх
на інших не кидай,
в гості прийшовши;
мудрим ся дуже хтось має,
поки його не питають,
і весело далі святкує.

31
Мудрим ся має,
хто з хати чкурнув,
образивши гостя;
не знає дотепник,
що жартом своїм
гнів набалакав на себе.

32
Люди частенько
ґречними є навзаєм,
аж посваряться раптом,
чвари старі
ладні згадати,
перечить гість гостю.

33
Рано поснідай,
та в гості зібравшись,
добре поїж.
Сидить і сопе
той, хто голодний,
і зможе промовити мало.

34
Звивистий шлях
до кепського друга,
хоч хата його недалеко,
до доброго друга
дорога проста,
хоч і неблизько живе.

35
Гість, як прийшов,
сидіти не має
задовго в господі;
збридне і друг,
як мешкає довго
в хаті чужій.