Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

«Книга Коркута» представляє виключний інтерес для історика і етнографа як правдиве, хоч і епічно героїзоване, зображення воєнного та мирного життя тюркських кочових племен, їхнього побуту і суспільних відносин, народних звичаїв і вірувань, що збереглися в епоху феодалізму, за умов панування мусульманської ідеології, багатьох рис давнього, патріархально-родового укладу і доісламської ідеології. Та ще більше значення має ця книга як чудова художня пам'ятка, що втілила у своїх героїчних сюжетах та монументальних образах високу майстерність народних оповідачів, творців і зберігачів цієї давньої епічної традиції.

«Якщо культ Коркута успадкований від огузів, то цей культ має на Сирдар'ї вже тисячолітню давність; єдиним, наскільки відомо, періодом, коли місцевість по нижній течії Сирдар'ї мала центральне значення в житті огузів, було Хет.; у той час мусульманська колонія, під назвою «нове поселення» («ал-Карне ал-Хадіса» по-арабськи, «Діх-і Hay» по-перськи, «Яникент» по-турецьки), нині руїни Джанкента, були зимовим перебуванням царя огузів».

«В блискучій плеяді легендарних та історичних персон туркменського народу особливе місце належить Горкуту Ата Туркмену, який став духовним наставником нації, зіграв неоціниму роль в її історії. Ціла епоха духовного розвитку туркменів названа іменем Горкут Ата.

Епос «Горкут Ата» є величною літературною пам'яткою туркменського народу. Мудрий співець і виразник народних сподівань Горкут Ата складав і сам же виконував чудові пісні на честь туркменських богатирів. Пісні ці перебирали інші бахші, передаючи їх із уст в уста протягом багатьох сторіч. З часом ці перекази були зафіксовані на папері й у пізніші часи опубліковані. Його життя було описане середньовічними істориками Рашід-ад-Діном, Абу-л-Газі та ін.

Перший список туркменського епосу (Горкут Ата) відшукав на початку XIX ст. у рукописному фонді Національної бібліотеки міста Дрездена і опублікував німецький сходознавець Діц. А через сто років шість оповідок так званого другого рукопису були виявлені в бібліотеці Ватикану італійським дослідником Е. Россі. У середині XX cm. туркменський учений Ата Рахманов зі слів бахші записує 16 розділів так званого «човдурського варіанту» епосу.

Усть-Урт. Давні могили знатних ногайців

Місто Ашгабад. Текінський базар

У 1922 р. відомий російський учений академік В. В. Бартольд перекладає «Книгу мого діда Горкута» російською мовою з дрезденського рукопису.

В епосі «Горкут Ата» детально і реалістично відображені звичаї і вірування туркменів, назви племен, структура туркменського суспільства, людські стосунки.

У багатому спадку туркменів цей безсмертний епічний твір посідає особливе місце.

Алішер Навої сказав, що писати про Горкута не варто, тому що «…серед тюркського народу він настільки відомий, що не потребує ще більшої популярності».

Сказання про Горкута можна зустріти і у казахів, і у турків, і у азербайджанців, і у ногайців та інших народів. Та у всіх варіантах епосу можна знайти вказівки на те, что Горкут Ата був родом з огузів-туркменів, які передавали свої сказання іншим народам».

«Святий, вшанування якого у багатьох тюркських народів було розповсюджене дуже широко. Перекази про Коркута збереглися в огузькому епосі («Книга мого діда Коркута»), в описах легендарної історії огузів (головним чином в працях Рашід-ад-Діна і Абу-л-Газі), а також у фольклорі і віруваннях. Коркут виступає як легендарний патріарх огузів, віщий старець, якому вісті про приховане майбутнє вкладає в серце бог. Коркут – творець епосу і в той самий час герой його: він дає ім'я огузь-ким богатирям і благословляє їх на подвиги. У народних віруваннях Коркут представлений також шаманом, що підтверджує доісламські витоки цього образу.

Книга «Дід Коркут» вважається частиною давніх огузьких дестанів, дякуючи описам спільноти степових тюрків, їх організації, соціального устрою, традицій та звичаїв».

В ім'я бога, всемилостивого, всемилосердого, за допомогою до якого ми звертаємося. Близько до часу посланця (божого), привіт йому, з племені Байат (Баят) вийшов чоловік на ім'я Коркут-Ата [ «батько Коркут»]. Поміжогузів він був першим чоловіком, він знав усе; усе, що він говорив, збувалося. Про приховане (майбутнє) він приносив різні вісті, які вкладав йому в серце всевишній бог. Коркут-Ата сказав: «В останні часи ханство повернеться до роду Кайі (Каї), нікому з їхніх рук його не відібрати, від початку останніх часів до настання Страшного суду». Ті, про кого він говорив, – нащадки Османа; відбувшись на ділі, воно так і буде продовжуватися. Ще багато подібних слів він сказав. Коркут-Ата вирішував труднощі народу огузів. З будь-якої справи, яка б не відбувалася, запитували поради Коркут-Ата, без нього не вирішували. Все, що він наказував, сприймали, його слова дотримувались, (по його слову) все виконували.