Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Залишки фортеці давнього Мерва

В мусульманській міфології ангели. За Кораном, Аллах зробив малаіка посланцями, «…які мають крила двійні, трійні і четверні» (35:1). Малаіка у всьому підкоряються Аллахові, служать для зв'язку Аллаха з пророками, людьми. Коли був створений Адам, усі малаіка за наказом Аллаха упали перед ним ниць, окрім Ібліса, який внаслідок тієї зради перетворений Аллахом у диявола і вигнаний з небес. Наближені малаіка (алмукаррабун) день і ніч славлять Аллаха. Малаіка захищають небо від джинів і шайтанів, слідкують за усіма вчинками людей і записують їх, допитують людей у могилах і карають невірних (Мункар і Накір). У Корані виведена особлива категорія малаіка – ангелів смерті. Дев'ятнадцять «сильних і грубих» малаіка на чолі з Маліком охороняють джаханнам (пекло). Один ангел охороняє сади джанна (раю). Два інших ангели – Харут і Марут – согрішили на землі і навчили людей магії. Особливе і важливе місце в кора нічній темі малаіка посідає Джабраїл, який явився Мухаммаду, Ici, Майрам та ін., передаючи їм слова і накази Аллаха. В якості малаіка того ж рангу називається і Мікал. Мусульманська традиція веде від Мухаммада (але не від Корану) уявлення перебране з іудаїзму і християнства про те, що малаіка створені із світла. Перекази дають перелік чисельних розрядів малаіка, наділяючи іменами і тих, які лиш мимохідь згадуються в Корані. Наприклад, ангел смерті отримує ім'я Ізраїл, ангел, що охороняє рай, – ім'я Рідван і т. д. З'являється ангел – вісник Страшного суду – Ісрафіл. Коментатори сперечалися про непогрішимість малаіка, про різність природи малаіка і джинів, про порівняльну досконалість малаіка і пророків.

У народів Ірану і Середньої Азії малаіка зазвичай називають фарішта (парішта).

Текінці. Розчистка берега річки

У деяких легендах фігурує покровитель вівчарства (баранів) Муса-піхамбер – персонаж, який досить шанований туркменами-скотаря-ми. Він сміливо виходить на поєдинок з аждархою і незмінно стає переможцем. При цьому головну роль відіграє його магічний ціпок-хаса, зроблений із священного дерева зейтун (оливи). Муса то кидає його в розкриту пащу аждархи, і та давиться ним, після чого з її черева живими виходять люди, дякуючи свого рятівника. То посох, як своєрідний магічний пилосос, затягує в себе аждарху. При цьому він називається ак аждарха (біла аждарха) на відміну від самої аждархи, яка називається кара аждарха (чорна аждарха).

Муса в мусульманській міфології пророк, співставний з біблейським Мойсеєм. Коранічна оповідь про Мусу нагадує біблейську. Основні епізоди: чудесне спасіння Муси-дитини, його виховання при дворі фараона, одруження, боротьба з фараоном, який оголосив себе богом і почав будувати вежу, щоб досягнути неба. Багато уваги приділяється чудесам (чудо з ціпком, з прокаженою рукою та ін.), розповідається про перехід через море і загибель переслідувачів, про поклоніння тільцю, про дарування тим, що блукають у пустелі, «манни і перепелів». Коран вбачає в Мусі, як і в інших пророках, попередника Мухаммада. Як і Мухаммада, Мусу називають чаклуном і безумцем, йому відмовляються вірити, тому що він звичайна людина. У післякоранічних переказах розробляються казкові і чарівні мотиви про палицю (щапшар) Муси і т. ін.

У легендах про ісламських святих перше місце посідають Мухаммад (Мухамет) і Алі. Тут Мухаммад постає всевідаючим і могутнім. Наприклад, чоловіка, який засумнівався в його могутності, Мухаммад перетворив у жінку і примусив у жіночій подобі прожити багато років; потім Мухаммад повернув йому чоловічу подобу і тоді виявилося, що в дійсності пройшло лише кілька хвилин. Або ще розповідають, як Мухаммад прийшов у гості до бідняка, дружина бідняка подала йому в піалі їжу – все, що у них було їстівного; Мухаммад почав їсти, їжа в піалі не закінчувалася й її вистачило на всю сім'ю. Мухаммад розпоряджається ангелами, знає майбутнє, воскрешає убитих, тобто володіє чудодійною силою, яка підносить його над усіма пророками, рівняє його з богом.